+1 Київ
Яйця Меркель.
Меркель і Зеленський. Але спершу були Меркель і Путін. Це дуже символічно. Поки в Україні вирували дві революції і вщухала одна люстрація, Путін і Меркель були біля керма. Без сумніву, ці два лідери останні 15 років визначали якщо не світову, то вже точно європейську політику, а Сполученим Штатам часто залишалося лише реагувати на домовленості Берліна і Москви.
Візити Меркель – це такі прощальні напуття. Вона висунула вимогу звільнити Навального – Путін оголосив "Дождь" іноагентом. Цілком собі у стилі "бомбити Воронеж". До речі, ви помітили, що російський лідер не боїться американських санкцій, але боїться вимовити прізвище свого останнього опонента? Неначе Навальний знає, де захована та сама качка, у якій, пам'ятаєте, яйце, а в яйці голка.
І до речі, про яйця. У бабусі вони є. За 15 років Меркель довела, що немає непереборних конфліктів, тому що торговельні відносини з Росією вигідні Німеччині, тому що мир в Україні вигідний Німеччині. І жодної романтики. Ніхто, Володимире Олександровичу, Україні нічого не винен. І не треба шукати миру ні в чиїх очах – мир лише у прицілі.
Пані Меркель усім дала зрозуміти – час сказати газу "до побачення". Так, 2045 рік, коли Німеччина планує відмовитися від російського газу, це не завтра, і так, окрім Німеччини, є ще імпортери. Для України газова коняка здохла – час злізти. Як на мене, усі ці вимоги транзиту і гарантій – це якась негідна торгівля, у яку взагалі не треба вкладати сили.
Безумовно, для Меркель, як і для всього цивілізованого світу, Росія саме сторона конфлікту на Донбасі, і це було сказано прямо, а нормандський формат – єдино можливий шлях, хоч і безвихідний. Та і їхати в чистенький, омитий кров'ю з Окрестіна Мінськ пристойним людям якось не личить.
Без перебільшення, минає епоха. Епоха відносин Росії та Німеччини, епоха стабільності й передбачуваності флагмана Європейського союзу. Анексувавши Крим, Росія спровокувала кризу в міжнародних відносинах і запустила незворотні процеси не лише навколо себе й України, а й у європейській та американській політиці. Як ми знаємо, Володимир Путін від свого ніколи не відступається. Ну, це нескладно, напевно, маючи ядерну кнопку і можливість не звітувати про людські втрати. Що важливо, дії Путіна в Україні змусили світ здригнутися. Так, скільки не кажи "санкції", а на Кремль це майже не впливає. Ніхто не стане заступатися за Україну, якщо Україна сама не захищатиме себе. У Росії багато союзників: "Супутник V", сатана, "Новачок", ну і звичайно, Пушилін, Залдостанов, Петров і Боширов.
А у нас – лише армія і в перспективі флот.
Джерело: Роман Цимбалюк / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
