+1 Київ
Увесь 2024 рік 12-та бригада спеціального призначення "Азов" провела на фронті. Більшу частину року ми продовжували виконувати бойове завдання на лиманському напрямку, а згодом підрозділ отримав наказ терміново передислокуватися на ділянку прориву під Торецьком. Ситуація на той час там була критичною. Титанічними зусиллями бійців "Азову" та суміжних підрозділів удалося втримати ввірену ділянку фронту, нанести противнику максимальних втрат у живій силі й техніці, після чого він втратив свій наступальний потенціал і бажання проводити активні наступальні дії.
365 днів наші солдати, сержанти та офіцери стримували безперервні штурми росіян, контратакували, звільняли окуповані території, поповнювали обмінний фонд та евакуйовували цивільних із прифронтових територій. Я дякую кожному азовцю за проявлені мужність, відвагу та самовідданість. Цього року в результаті професійних і злагоджених дій військовослужбовців нашої бригади окупанти понесли значні втрати: як у живій силі, так і в техніці. Так буде й у 2025 році.
Та жодна успішна операція на війні не дається задарма. За кожною відбитою ворожою атакою й за кожним відвойованим метром української землі стоять піт, кров і життя наших бійців. Саме їхнім рішучим діям завдячує Україна, яка зустрічатиме Новий рік у вільних українських містах.
Цієї можливості позбавлені 850 бійців "Азову", які понад два з половиною роки знаходяться в надзвичайно важких умовах у російському полоні. Спільними зусиллями різних відомств у 2024 році вдалося повернути з полону 169 наших побратимів. У наступному році ми продовжимо робити все, аби витягти з пекла російських тюрем усіх наших полонених.
Також цього року "Азову" вдалося подолати багаторічну заборону на отримання озброєння від Сполучених Штатів Америки. Утім, отримання результатів від суттєвого удару по російській пропаганді дещо призупинили бюрократичні затримки. Особовий склад "Азову" та я особисто сподіваємося, що у 2025 році бригада нарешті отримає зброю, на яку заслуговує як ніхто.
І останнє. Сьогодні український і світовий медіапростір просякнутий упевненістю, що у 2025 році війна в Україні завершиться. Це переконання шкодить як фронту, так і тилу. Воно дає примарну ілюзію, заспокоює й розслаблює в ситуації, коли розслабитися – означає втратити державу та незалежність. Якщо прогнози не виправдають себе, наше суспільство чекатиме важке розчарування, яке вдарить по обороноздатності країни. Цього ні в якому разі не можна допускати. До того ж будь-які безпекові гарантії, які може отримати Україна, не означають, що українці зможуть перекласти відповідальність за оборону країни на плечі інших. У нас уже є сумнозвісний приклад Будапештського меморандуму, який приспав українське суспільство, переконавши в тому, що безпеку наших кордонів забезпечать підписи на папері.
Але навіть якщо бойові дії у 2025 році припиняться, війна нікуди не зникне. Вона дивитиметься на нас очима наших загиблих побратимів, нагадуватиме про себе руїнами українських міст, буде поруч у сльозах сотень тисяч українських родин, які втратили найдорожче. І вона дихатиме у спину самим фактом існування на наших кордонах ворога, який ніколи не відмовиться від наміру окупувати Україну. А це означає, що в нас не буде іншого вибору, окрім як продовжувати реформувати армію, нарощувати власний ВПК і готуватися. Тому що наступного разу окупант прийде ще сильнішим і ще більш підготовленим.
Джерело: Denys Prokopenko / Facebook
