У далекій Нігерії я отримав чергове підтвердження, що Україна – це круто. Це як Франція, тільки без шенгенської візи

Київ із холодною злістю відбиває російські обстріли, я повертаюся до столиці й розкажу вам випадок, який трапився вчора [29 травня] в Африці.

…Фінальна точка турне, Нігерія. Інавгурація президента. Ложа для глав іноземних делегацій, регіональних королів і вождів. Ми складаємо строкату та поважну компанію.

Місце "Україна" розташоване перед потужним кондиціонером. Якщо сяду, то після двогодинної церемонії й крижаного вітру у спину м'язи спини довго згадуватимуть інавгурацію і стадіон в Абуджі. Вирішую постояти. На моє місце з африканською безпосередністю сідає вождь у традиційному вбранні. Голова делегації Франції знаходить собі місце в іншому ряду і поступається мені місцем під табличкою "Франція".

Сідаю, а поруч сідає вождь чи король (на фото), знайомимося. Він каже, що мріє, щоб його син вчився в Україні, і кличе фотографа, сфоткатися разом із цієї нагоди.

Фотограф завзято працює, потім крутиться довкола, клацає Canon і зрештою просить селфі.

– Месьє, – каже він з енергійними очима, і я відчуваю неладне, бо зазвичай у Нігерії звертаються "містер", – Я обожнюю Париж. Двічі там був, і це круто. Але уявіть, я обидва рази повертався звідти! – фотограф прибирає посмішку, немов щоб з'явилася драма, і продовжує:

– У мене за два тижні співбесіда у французькому посольстві на "шенген". Можете допомогти в отриманні? – і розпливається в новій посмішці. Усе це було настільки щиро, що я був готовий прямо там написати в його паспорті: "Проїзд у Париж дозволяю", а потім обійняти і плакати разом від щастя. Але треба казати правду.

– Май френд, я не з Франції.

– А звідки? – Посмішка трималася лише на прищепленій із дитинства ввічливості та уламках надії.

– Я з України.

Усвідомлення реальності тривало менше секунди, після чого одна радість негайно змінилася на іншу, не менш щиру.

– О, Україна – це ж теж круто! Дайте я вам потисну руку, а потім – селфі!

У далекій Нігерії я отримав чергове підтвердження, що Україна – це круто. Це як Франція, тільки без шенгенської візи.

Для нас і багатьох іноземців Україна – це ще крутіше, це бренд, про який знає весь світ.

Пишаймося Україною, бо вона в нас – легенда.