0 Київ
Я не люблю писати про Майдан. Рано ще. Тому що потрібно писати в минулому часі, а для мене особисто, на мою думку, він іще триває. І ось той Майдан – це початок революції. Перша фаза. А сьогодні друга. І якщо нічого не зміниться в головах можновладців, то буде і третя. Це все одна й та сама революція.
Але зображення на стіні магазину – це не просто графіті. Не історія. Це віхи. Це маркери. Це нагадування.
Передусім мені. Я пам'ятаю, як вони з'явилися. І я знаю, що вони означали для того Майдану. Для тих, хто по кілька разів на день проходив повз них на барикади й асоціював себе із зображеними людьми. Багатьох із цих людей вже немає в живих. А Майдан іще триває.
І так, це вже всі знають, але повторю – не було умисно розбито жодного вікна. Не було розгромлено жодного магазину. Під час найзапекліших боїв на Груші. Так, це були бої. Навіть з урахуванням сьогоднішніх реалій. І на закопчених стінах будівлі були ці зображення. Це був і є один із символів Майдану. Як і жовто-синій прапор. Тоді це все було зцементовано в одному монолітному блоці сприйняття тодішньої реальності.
Я припускаю, що для багатьох людей це просто графіті. І що якісь люди ставляться до цього по-іншому. Власник магазину дістав жовту картку не за те, що зафарбував. А за свою позицію. За те, як він учинив потім.
Якщо хто не в курсі, 90% власників магазинів/квартир того району виїхали за кордон. Тому припускаю, що людина просто могла не розуміти, що це означає. Але як мінімум поцікавитися настроями людей мала б.
Зображення на стіні магазину – це символ тривання Майдану. Для мене. Для тисяч інших людей.
Якщо комусь здалося, що все закінчилося та можна вийти і сказати – "усім спасибі, усі вільні", то це не так. Тому що нічого ще не закінчилося. Тому що революція ще триває. Просто зараз фаза боротьби з інтервенцією. І так – "Революція ще буде".
І так, ситуація з магазином – це не вандалізм. Це реакція на акт вандалізму.
Джерело: Роман Донік / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
