0 Київ
Стосовно масованих ракетних обстрілів прифронтової зони.
Мене будуть вважати божевільним, але озвучу свою думку, що нам треба будувати підземні міста для військової інфраструктури. Монотонно, поступово. Але будувати. Особливо це стосується тилу у 30–50 км від лінії фронту.
Розміщення резервного особового складу, робота складів, кадрів, харчувальні, навчальні зали, групи персоналу – усі військові в тилу мають бути і працювати тільки під землею. Та й, можливо, не тільки у прифронтових зонах, а й по всій країні також. Про поверхи, окремі будинки, відкритий простір треба забути.
Зараз орки гатять ракетами по декілька разів на день по тилу в Донецькій області, цілячись саме в логістичні тилові пункти. Щоб ускладнити нашу логістику в напрямку Авдіївки. Військового успіху ворог не має. Влучають по цивільному населенню… Але гатять по декілька разів на день.
Напрямок Донеччини має переваги тим, що тут велика кількість промислових об'єктів і підвалів, але якісно розмістити особові склади військових усе одно важко. На сході є вигідні локації, куди ракетам влучити просто неможливо. За пагорбами, териконами, кар'єрними насипами. Там і треба будувати інфраструктуру для військових. І це реально.
Один з ізраїльських командувачів зізнавався, що для них викликають величезні складнощі саме підземні сховища в палестинців. Зрозуміти, що де знаходиться і як усе це функціонує, дуже важко. Що готує ворог, де зберігає зброю, де збирається для злагодженості.
Скільки у ворога ракет іще – ніхто не знає. І скільки вони будуть бити по тилових пунктах – теж. Якісні й міцні укріпрайони на передовій і глибока інфраструктура в тилу, у 50-кілометровій зоні від фронту – це основа основ, стійкості. Скільки б у ворога не було ракет, Shahed та іншого зла, що вбиває, – на поле бою це ніяк не впливатиме.
Джерело: Єгор Фірсов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
