У державних організаціях звільняють навіть самотніх матусь, якщо виявляють, що вона кидала копієчку у фонд Навального

Моторошно спостерігати, як чистять людей Навального. Одного за іншим. У містах і весях. Моторошно читати, що ось ще одній під підпискою все ж таки вдалося втекти з країни, а цій не вдалося і вона сіла. А цей у розшуку. А цього вчора знайшли і, звичайно, потягли до в'язниці. Моторошно. Ви розумієте, ці люди, адже вони за минулий рік, із моменту, як посадили Навального і як придушили останній протест, вони не зробили нічого "незаконослухняного". Їхня політична робота була заморожена. Але їх чистять і чистять. Але навіть коли вони цією роботою і займалися, влада загалом дивилася на неї спокійно. Ці люди кілька років практично вільно робили розслідування. Роки! Так, були автозаки і СІЗО. Але вони були для всіх опозиціонерів. Не лише для "навальністів".

Несанкціоновані протести у Росії карали завжди. Але їхня основна робота – їхні фільми, стрими, викриття – не була під забороною. Вони працювали. У Томську, Москві, Мурманську. Легально працювали. І раптом клац. Прибираємо його (травимо, садимо). А потім їх усіх. Усіх. Загалом усіх. І тих, хто пішов зустрічати його в аеропорт. І тих, хто згодом виходив на протести під час суду над ним. І тих, хто просто співчував. Ви взагалі знаєте, що в державних організаціях звільняють навіть самотніх матусь, якщо виявляють, що вона кидала копієчку у фонд Навального? Що говорити про офіційні "навальністок". Про жінок із його штабів. Полювання на жінок, воно взагалі виглядає особливо жорстоко. І ось виходить у підсумку, що вони всі ці роки ніби спеціально видивлялися. Вичікували. Вони ніби насаджували на гачок, щоб потім – хоп! – підсікти всіх одним махом. Усіх, хто дозволяв собі бути в опозиції. Підіймав голову. Ставав у ряди. Терпляче вичікували. Щоб усіх!

І вдалася ж ця багаторічна операція. Виждати, вирахувати і тотально зачистити. Вдалася. На протестному полі колосок не підніметься, не ворухнеться. "Навальністів" фізично немає взагалі. Вони за кордоном і у в'язницях. У статусі терористів та екстремістів. Ті, хто співчуває їм, сьорбнувши, ще довго сидітимуть тихо, у кращому разі ставлячи лайки в Instagram Навального, куди він пише з в'язниці блоги, та продукції команди Навального, яку вони випускають тепер "звідти".

Це історія про те, як дошка перевертається в одну мить, одним махом. Як те, що вчора ще було "можна", непідсудним, і ви підтримували це, не бувши за природою ніяким молодогвардійцем, одразу перетворюється на жорстку кримінальність і на повну заборону. Ця історія – ідеальний, зразковий приклад зміни правил гри. Як цього захотів пахан. Тож. Ніколи про нього (пахана) не можна казати: я не вірю, що він це зробить. А зараз багато ліберальних людей кажуть: не вірю, що зробить (в цьому випадку вторгнеться). Він сьогодні може не зробити. І завтра. А потім зробить усе, що забажає. Вони спеціально зачищали це поле (перед цим довго спостерігаючи, як воно проростало), щоб потім робити все, що захочуть. Такий час настав, коли можуть усе. У чистому безмовному російському полі.

Джерело: Елена Рыковцева / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора