+2 Київ
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) підготувала проєкт рішення, за яким Росія може повернутися в асамблею без санкцій та обмежень – скасування в регламенті можливості накладення санкцій: обмеження голосування, приймати участь у керівних органах і т.п. Це рішення може принести незворотні наслідки не тільки для України, але й ставить під загрозу майбутнє єдиної демократичної Європи. Це не драматизація – це реальність, і ось чому.
Навіщо Російській Федерації повертатися в Парламентську асамблею Ради Європи? Це ключове питання, яке мають собі задати всі наші колеги і партнери, але чомусь не хочуть.
Є очевидним, що Росії Європейський суд із прав людини, інші інституції, що намагаються контролювати дотримання демократичних принципів і моніторити стан розвитку демократії у країнах – членах Ради Європи, абсолютно не потрібні. Не потрібен Росії, наприклад, комітет із протидії тортурам, який перевіряє умови утримання засуджених у в'язницях. Не потрібне виконання резолюцій, що вимагають певних демократичних трансформацій, неможливих у Росії за чинного режиму.
Для чого ж тоді Росія так активно вела кулуарні перемовини про своє повернення в ПАРЄ, переконувала такі країни, як Франція, Німеччина, Фінляндія, Бельгія, Нідерланди, і навіть шантажувала? Мета Росії – розвал існуючих європейських інституцій, які тримають у єдності ЄС, формують принципи і правила, що заважають Путіну в реалізації його кривавих сценаріїв. Задач у російської делегації декілька.
По-перше, поверненням до ПАРЄ спростувати звинувачення РФ у її недемократичності. Хіба може недемократична країна бути членом ПАРЄ?
По-друге, впливати на прийняття та формулювання резолюцій щодо агресій та захоплення територій інших країн, тероризму та його фінансування. Власне те, в чому справедливо звинувачують путінську Росію через її агресивну тоталітарну зовнішню і внутрішню політику.
По-третє, спробувати завести у складі делегації депутатів, що представляють анексований Крим. Ми вже бачимо, що російська делегація не повністю сформована – є вільні місця, які будуть заповнені потрібними людьми – представниками Криму, коли ПАРЄ піде на поводу у держави-агресора. Це має надати видимої легітимності анексії Криму, а також остаточно розділити питання анексії Криму та окупації Донбасу. Це дозволить Росії вивести питання Криму з можливих переговорів у нормандському форматі або будь-яких інших перемовин із країнами ЄС.
По-четверте, це дасть можливість Росії демонстративно принизити всіх тих, хто пішов із нею як із державою-агресором, державою-терористом, на переговори. Тих, хто поступився цінностями і принципами заради цін на ресурси або грошей – фінансових внесків до Парламентської асамблеї, які Росія і так не платила останні роки.
По-п'яте, це має послабити позиції делегації України, яка за чотири роки досягла суттєвих успіхів, має гарну репутацію та зайняла хороші позиції в різних комітетах – українські депутати очолювали комітети, були доповідачами по резонансних питаннях (я, наприклад, була доповідачем по темі наступу на права громадських організацій, яка безпосередньо стосувалася дій Росії).
По-шосте, для Росії, яка веде гібридну війну з усім світом, є надзвичайно важливим впливати на формулювання рішень, розколювати політичні групи, робити все, щоб не було єдиної консолідованої позиції. Росія хоче, щоб за два-три роки Парламентська асамблея Ради Європи перетворилася з дієвого органу на "говорильню", де будуть висловлювати "глибоке занепокоєння", але жодного реального впливу асамблея не матиме. Задача Росії – позбавлення впливу ПАРЄ. На жаль, зараз починає реалізовуватися саме цей сценарій – сценарій путінської Росії.
Чи могло б бути інакше, якби деякі держави не торгували принципами заради вигоди і тримали жорстку позицію по відношенню до злочинних дій Російської Федерації? Пройшло два роки, як РФ прострочила свій внесок до Ради Європи. Це означає, що мав би бути запущений механізм виключення російської делегації ПАРЄ і Ради міністрів. Раз і назавжди. Але ЄС боїться, що втратить будь-який вплив на і так некерованого "російського ведмедя".
Хибна логіка, адже Росія і так ігнорує будь-які рішення Європейського суду з прав людини, усі рекомендації ПАРЄ, усі резолюції. Тому єдиний можливий позитивний сценарій – повне перезавантаження стосунків Ради Європи з Росією, повернення до принципової позиції "або виконуєте правила організації, або організація розвивається без вас"!
На жаль, якщо країни – члени Ради Європи не усвідомлять, що загроза №1 для них – Російська Федерація, Путін розвалить хиткий європейський союз остаточно.
Але повернемося до подій, що відбудуться вже в понеділок:
- можуть бути прийняті зміни до регламенту ПАРЄ. Для цього потрібно дві третини голосів у залі. Якщо цими змінами буде прибрано можливість накладення санкцій, російська делегація без жодних перепон повернеться до ПАРЄ для реалізації своїх сценаріїв розколу і дестабілізації. Парламентська асамблея втратить усі важелі впливу на ситуацію, зокрема з анексією та окупацією українських територій. Ми з колегами будемо приймати рішення щодо можливості участі у роботі цієї міжнародної інституції;
- якщо ж європейські парламентарі усвідомлять загрози з боку Росії і не піддадуться на шантаж, залишивши в регламенті важелі впливу на порушників, то Росія може не ризикнути подавати делегацію;
- якщо Росія таки подасть делегацію, за умови, що вона продовжує грубо порушувати і не виконувати резолюції, порушує норми міжнародного права, зневажає права людини. Крим анексований. Частина Донбасу окупована. Українські політичні в'язні знаходяться в російських тюрмах. Жахливі речі відбуваються з боку Росії щодо представників кримськотатарського народу. Усе це дає нам право ставити під сумнів повноваження російської делегації. І логічно, що постане питання накладення санкцій.
Це питання буде розглядатися в регламентному комітеті, і не раніше середи буде винесене Парламентською асамблеєю на обговорення й поставлене на голосування.
Саме голосування в такому випадку буде ключовою подією останніх п'яти років агресії, яке покаже, хто є хто – які країни, політичні сили, які конкретні парламентарі підтримують Кремль, а які мають тверді переконання і принципи, підтримують мир, справедливість і демократію. Хто наші справжні партнери, а на кого не треба розраховувати.
Уже в четвер ми зможемо зробити висновки, куди насправді рухається Європа – до ствердження верховенства права, прав людини, принципів демократії чи до подвійних стандартів, розщеплення, продажності і загрози знищення європейської солідарності путінською Росією.
Джерело: Політична партія "Сила і Честь" / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
