-1 Київ
Далі – скрізь. Сирійські біженці в Берліні завжди виходили на акції протесту, коли приїжджав Путін. Пам'ятаю, улітку 2018 року він мав зустрітися з Меркель у заміському маєтку. Уздовж дороги, якою проїжджав його лімузин, стояли протестувальники: українці, чеченці, росіяни. Білорусів тоді ще не було на протестах, вони почали виходити після 2020 року. Але найбільше було сирійців. Разом із ними ми влаштували обструкцію путінському кортежу. Потім це показали на німецькому ТБ. Меркель зустрічала Путіна біля огорожі маєтку, а на задньому тлі було чутно: "Путін – кілер", "Путін – мьордер" [убивця], "терорист" тощо.
Тепер сирійці вигнали свого диктатора-вбивцю. Я не буду гадати, що буде в Сирії далі, але місцевого кривавого тирана скинули, а його російський колега і покровитель дістав по морді, і це в будь-якому разі чудово.
На тій демонстрації я коротко поговорив з одним немолодим сирійцем. Він ще за СРСР навчався у військовому училищі десь в Україні й непогано розмовляв російською. Я запитав його, коли сирійці знесуть сімейку Асадів. Він мені відповів, що не вірить, що це станеться за його життя: "Асади правлять уже 50 років і стільки ж можуть правити, ніхто у світі не готовий із ними розібратися". Повз проходили молоді сирійці й ламаною німецькою кричали: "Асад іст капут!" [Асаду кінець]. Мій навчений життям співрозмовник глянув на них скептично...
І ось минуло не 50, а всього шість років – і диктатура Асада впала. Оптимісти виявилися реалістами, а "розсудливі" песимісти визнали, що помилялися.
Я знаю, що багато вихідців із колишнього СРСР зараз налаштовані песимістично й не вірять у позитивні зміни на пострадянському просторі. Однак історично у путінського режиму і його недоімперії шансів немає. Те, що намагається зараз робити Путін, – перпендикулярне сучасності. Час імперій, імперіалістичних воєн і територіальних захоплень безповоротно минув. Країна, яка веде у ХХІ столітті війну за анексію чужих територій, приречена.
Зараз у Берліні тріумфують сирійські біженці. Велика ймовірність, що наближається той час, коли чеченці святкуватимуть тут повалення Кадирова, білоруси – кінець диктатури Лукашенка, українці – перемогу над Путіним, а російські політичні емігранти – ще й кінець його режиму. І всі вони, звісно, святкуватимуть крах Російської імперії, а ті, хто не будуть, – нам не товариші.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
