+1 Київ
Бродський писав про Афганську війну: "Слава тим, хто, не піднімаючи погляду, ішов в абортарій у 60-х, рятуючи батьківщину від ганьби!". Він, звісно, не міг навіть припустити, що ганьба Афганської війни зблякне порівняно з жорстоким безчестям анексії Криму та війни проти України, коли російська влада встромила ніж у спину й обібрала того, кого назвала "рідним братом". Багато всякої гидоти здійснив СРСР, але путінський режим продемонстрував, що межі підлості немає.
А все заради чого? Тільки не заради кримчан, на інтереси яких російській владі завжди було глибоко наплювати.
Реальних цілей було дві:
- Кремлю потрібна була маленька переможна війна, щоб підняти ослаблений рейтинг влади й особисто президента;
- Путін, який з′їхав з глузду, вирішив увійти в історію як новий великий цар, збирач земель російських.
Але історію не обдуриш. Уже за п'ять років анексія Криму, так само, як у минулому афганська авантюра, втрачає популярність і не має в очах населення настільки ж "переможного" вигляду. Породжені нею проблеми посилюються. У якийсь момент вони змусять Росію ганебно тікати з окупованих українських земель, як СРСР з Афганістану. "Вітчизну від ганьби" вже не врятувати. Пізно...
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
