Відмазки Путіна у справах Нємцова і Пригожина практично збігаються. Завчені прийоми уникнення відповідальності видають убивцю з головою

Путін себе видав.

Зрозуміло, що Нємцов був повною протилежністю лиходія Пригожина. Проте вони мають одне спільне – їх убив Путін. У Росії лише диктатор має ліцензію на вбивство представників керівної верхівки чи зірок опозиційної сцени. Ніхто інший на це не наважився б.

Цікаво, що, намагаючись відмазатися від цих убивств, Путін очевидно повторювався і вдавався до одних і тих самих штампованих прийомів.

Після вбивства Нємцова:

"Стосовно злочину щодо Бориса Юхимовича Нємцова. Я був із ним знайомий особисто, у нас не завжди були з ним погані стосунки. Я з ним взагалі ніколи стосунків не псував, він обрав такий шлях політичної боротьби, атак особистих тощо. Але я до цього звик... Не він один, але це зовсім не факт, що людину треба вбивати...

Злочинців треба знайти, викрити й покарати. Можливо, це не відразу станеться, але в нас є й інші приклади таких злочинів. І зрештою, незважаючи на те, що розслідування триває досить довго, воно приходить до свого логічного завершення".

Після вбивства Пригожина:

"Пригожина я знав дуже давно, з початку 90-х років. Це була людина складної долі, і помилки в нього були серйозні в житті, і домагався він результатів потрібних – і для себе, і, коли я просив його про це, для спільної справи, як от ці останні місяці... Він був талановитою людиною, талановитим бізнесменом...

Але що вже напевно – мені про це доповідав сьогодні зранку керівник Слідчого комітету – вони розпочали вже попереднє розслідування цієї події. Його проведуть у повному обсязі й доведуть до кінця. Тут немає жодних сумнівів".

Отже, в обох випадках використав ту саму схему ухиляння від відповідальності:

1. Наголошував на давньому знайомстві й непоганих стосунках з убитим (мовляв, хіба я міг убити старого приятеля).

2. Говорив про відсутність особистої мотивації для вбивства (з Нємцовим стосунків нібито не псував, із Пригожиним навіть співпрацював безпосередньо перед убивством).

3. Стверджував, що розслідування доведуть до кінця, а винних покарають (мовляв, це не я – знайдемо справжніх замовників).

Як засвідчила справа Нємцова, всі ці виправдання – груба брехня. Однак Путін бреше за тією самою схемою знову.

Відмазки Путіна у справах Нємцова й Пригожина практично збігаються. Завчені, повторювані прийоми уникнення відповідальності видають убивцю з головою.

Джерело: Игорь Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора