Візит Тихановської, який узгодили після дзвінка з Держдепу, – із тієї самої опери 

Макрон зателефонував Лукашенку.

Три важливі деталі.

1. Те, про що пишуть. На тлі активності РФ (навчання РВСП) і різкої риторики Києва щодо білоруського питання, було попередження про неприпустимість глибшого втягування у війну. На цьому багато хто зупиняється. І не розуміють простого: якби розмова йшла лише у руслі "навіть не думай", у Мінську трубки не підняли б. Та й Макрону телефонувати заради цього немає сенсу. Тому дивимося далі.
2. Держави ЄС говорять про ймовірний переговорний трек із РФ. Але тут питання: хто першим зателефонує. І тут передати за допомогою розмови з Лукашенком певні тези Москві цілком реально. Та й, можливо, почути певну інформацію. Особливо, з огляду на те, що офіційному Мінську потрібні контакти з ЄС.
3. Триває переговорний трек США з Білоруссю. Розвивається польський. І тут у старій Європі є активність групи Бабарико (читай Німеччини). І є амбіції Франції щодо посилення своїх позицій. Тому третя причина – вимірювання можливостей створення ще одного треку.

Тому Макрон торгувався щодо можливостей переговорного треку з ЄС. Про що, до речі, і написали в повідомленні для преси.

Це не нормалізація – це оцінка позицій і можливостей розпочати розмову. Водночас оцінка з жорстких позицій. Далі – дивитимуться.

І візит Тихановської до Києва, який узгодили так швидко після листа Держдепу з проханням подумати про транзит калію, – частково з тієї самої опери.

Є складна головоломка для сусідів Білорусі: розпочати розмову з позиції сильного, але не перегнути палиці. Підтвердити, що ця розмова не означає перегорнутої сторінки з Лукашенком (але позначити для нього можливості політичного дрейфу). І, нарешті, розширюючи поле маневру офіційного Мінська, оцінити, наскільки той готовий скористатися можливостями.