В Україні не рідкість "липова" вакцинація від кору серед дітей лікарів. Чим керуються мої колеги? Часто це надумані страхи, некомпетентність

У Вінниці від кору помер колега. Нехай і студент-медик, але все одно він для мене колега. Співчуття родині та друзям.

Імовірно, що почнуться спекуляції з приводу цього. І спекулювати, обсмоктувати будуть різні люди, різних політичних уподобань, прихильники і противники вакцинації.

Імовірно, що будуть казати – "не так" або "навчіться правильно" лікувати. Будуть згадувати свої чи інші історії – як був кір раніше, як була пневмонія, як був енцефаліт і... вижили. Це помилка "людини, що вижила". Про те, що дельфіни рятують людей у морі, ми знаємо від тих, хто... "вижив". А не тих, кого дельфіни не врятували. Так і виникають легенди.

Зазвичай, коли пацієнт одужує, то "дякуємо Богу", а коли вмирає – "лікарі не так лікували"... Історія кору давня, а от лікувати його ми так і не навчилися. Звичайно, сучасна медицина дозволяє зменшити ризик смерті або мати важкі наслідки, дозволяє підтримати життя. Але ми так і не маємо ефективних ліків. Ми маємо дуже дієві вакцини для профілактики кору.

Чи був юнак щеплений двічі? Я не маю цієї інформації. Чи був він вакцинований лише "на папері", мав липові записи про вакцинацію? Імовірно, що ми про це не дізнаємося. Але можемо припустити. Чому? На жаль, часто я і мої колеги чуємо зізнання самих батьків.

Не рідкість в Україні й "липова" вакцинація серед дітей лікарів. Чим керуються мої колеги? Часто це надумані страхи, некомпетентність. Часто дитина не вакцинована через псевдопротипоказання. На жаль, такі думки в медичній спільноті в Україні досить поширені. Вони і передаються у вигляді тверджень, у постах, у консультаціях батькам, а також і при навчанні студентів, інтернів. Часто такі твердження в Україні лунають із вуст популярних і титулованих медиків, які мають науковоподібні публікації, роблять "умозаключенія" з порушенням проведення аналізу даних, формування вибірки. А часто і просто керуються власними амбіціями і політичними уподобаннями.

Нам їх не з-за кордону надіслали. Вони наші, місцеві. Які палко оберігають традиції наших медичних шкіл. Які знають, що робити... Але не роблять. Які знають, що треба назвати це "епідемія кору". І що, від самого слова "епідемія" кір злякається і зникне? Можливо, потрібно його тричі вимовити й тричі сплюнути через ліве плече?

Чи наводячи приклади реагування на кір в інших країнах, не знають, або не хочуть, або не здатні розуміти, що в Україні проводяться такі ж заходи, що і в Росії, у США, у Чехії тощо. У чому проблема?

А якщо юнак таки був двічі щеплений? Незначний відсоток щеплених із різних причин не формують на вакцинацію. Зазвичай це приблизно 2–5% тих, кого двічі провакцинували проти кору, але імунітет не сформувався. Такі люди, як і ті, хто не може бути щеплений проти кору, мають бути захищені за рахунок інших – хто сформував імунітет при вакцинації, за рахунок яких і формується колективний імунітет від кору.

Колективний імунітет досягається щорічними високими рівнями охоплення у відповідних вікових групах. Колективний імунітет не формується так швидко, як би нам того хотілося. Так само не одразу він руйнується. Будь-яка споруда потребує догляді за нею, ремонту. Так і колективний імунітет потребує догляду, а часом і "ремонту". Коріння руйнування колективного імунітету можуть бути заховані в минулому – роки-десятиліття. А за наслідки, як правило, відповідає сьогодення.

Хвороба, а відповідно і смерть юнака, могла бути попереджена.

Спочивай із миром. Вибачай, що не вберегли тебе...

Джерело: Федір Лапій / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора