-1 Київ
Є одна помилка, яка останнім часом дуже популярна. І звучить вона так: якщо газ видобувають в Україні, він має коштувати дешево. І що до українського газу треба не застосовувати термін "ринкова ціна", а орієнтуватися на собівартість. Зазвичай адепти такого підходу апелюють до того, що надра України за Конституцією України належать народу, а значить, і газ народний. Усе навколо народне. Усе навколо нічиє.
Це дуже небезпечна маніпуляція. Тому що звучить просто, добре заходить людям та апелює до базового бажанням отримати щось на шару. Так, справді, газ, який лежить в українських землях, належить народу. Але народ реалізує своє право власності не через отримання цього газу дешево. Усе працює інакше. Компанія, яка видобуває газ, купує ліцензію. І платить ренту. Ось так народ і дістає оплату за свої права. Жодного стосунку до продажу цього газу первинне право власності народу вже не має. Тому що той, хто видобуває газ, уже сплатив цей рахунок. Народ уже дістав оплату за те, що хтось видобуває його газ. Оскільки сам народ не качатиме газу. Ніхто ж не пропонує виділити квоту кожній людині на видобування кубометра газу? А значить, відбувається делегування цього права, коли представники народу передають можливість видобути газ з українських надр юридичній особі. І юридична особа платить за це народу. Усе. Баста. Тему народного права на надра на цьому закрито.
До речі, видобувають український газ не тільки українські державні компанії. Але чомусь виникає розмова тільки про те, що продавати газ за собівартістю повинна лише державна компанія. Це дуже дивно. Адже тоді приватні компанії дістануть перевагу перед державними, значну перевагу. А це призведе до того, що видобуток приватників зростатиме випереджальними темпами, а державні компанії втрачатимуть частку ринку. Не дуже добра ситуація з погляду акціонерів цієї державної компанії. Не зайвим буде нагадати, що кожен громадянин України є акціонером "Нафтогазу".
Більше того, саме народ зацікавлений у тому, щоб державні компанії продавали газ якомога дорожче. Щоб ціна була ринковою, а не дотаційною. Адже коли державна компанія "Нафтогаз" продає газ, вона формує свій прибуток. Зрештою, більшу частину прибутку "Нафтогаз" передає державі, у бюджет. У підсумку, у такий спосіб народ дістає свою частку від продажу дорого газу.
Що станеться, якщо тепер не підняти тарифів на газ, а знизити їх? Не будемо говорити про те, що станеться з гривнею без траншу МВФ. Це окрема тема. А саме зосередьмося на доходах народу. Якщо зараз різко знизити ціну на газ, який продається, то прибуток "Нафтогазу" істотно знизиться. Так, субсидії вже платити не треба буде. Але на субсидії йшла тільки частина прибутку "Нафтогазу". А друга частина йшла просто в бюджет, де її витрачали на армію, школи, лікарні, дороги. І якщо зараз прибуток "Нафтогазу", який формують коштом продажу газу за ринковими цінами, скоротити, то бюджет не дістане цих грошей.
А хто їх дістане? Дістануть їх люди, які не здобувають субсидій і в нормальній ситуації оплачують за ринковими цінами тарифи. Тобто це геть не бідна частина населення. І іноді взагалі не бідна. І не можна говорити, що вони нужденні. І немає жодних причин, щоб усі платники податків їх дотували. Адже якщо платники податків відмовляються від грошей, які можна передати на лікарню, а віддають їх бабусі з Кончі-Заспи, то цим вони саме дотують ту бабусю з Кончі-Заспи. Погодьтеся, це дуже нелогічно. І це далеко від соціальної справедливості.
Український газ має продаватися за собівартістю – це небезпечна маніпуляція. Не має. Немає жодної економічної причини для цього. Ви не вимагаєте, щоб українська картопля продавалася за собівартістю тільки тому, що її виростили в Україні? На святій українській землі. А значить, немає логіки в тому, щоб вимагати продавати за собівартістю й український газ. Ціна має бути ринковою, тільки таке розуміння справедливої ціни є в цьому світі. І якщо є причина вважати, що для когось ця ринкова ціна є непідйомною, то держава може допомогти саме цій людині. Таким є соціальний договір.
Ми, платники податків, готові підтримувати тих, хто цього потребує. Але немає жодних причин для того, щоб підтримувати тих, хто підтримки не потребує. І немає жодних відмінностей між великою корпорацією, яка має сотні мільйонів доларів прибутку й одночасно аграрні субсидії, і бабусею з Кончі-Заспи, яка живе у величезному будинку, їздить на шикарній машині та хоче, щоб їй продавали газ дешево, фактично дотуючи її спосіб життя.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
