+12 Київ
Корупція стала головною темою українського суспільства. Заповнивши собою весь простір і створюючи інформаційні цунамі й емоційні гойдалки. Породжуючи демотивуючі тези на кшталт "ми програємо цю війну через корупцію" і "нам немає за що боротися, бо все рівно корупція і ніколи нічого доброго тут не буде".
Психологічна втома на тлі нереалізованих завищених очікувань від контрнаступу продовжує розхитувати психіку українського суспільства, і стан кукухи іноді вже лякає. Породжуючи суспільну істерію замість спокійної системної роботи холодною головою, яка дуже потрібна під час війни.
Раніше ми чули: "Ми не будемо платити податки, поки Ахметов не сидить".
Зараз ми чуємо: "Ми поїдемо із країни зараз, бо втрачаємо надію через корупцію".
Так от, досить брехати собі й усім іншим.
Ви не платили податків не через Ахметова чи Порошенка, а тому, що не хотіли платити. Тому що приємніше не платити податки. Тому що ніхто не любить платити податки.
Ви плануєте зараз втечу з України не через корупцію, яку раптом відкрили для себе. Ні. Ви просто втомилися. Ви чекали на коротку дистанцію, а потрапили на марафон. Ви втомилися від війни. І хочете жити у світі, де є визначеність, де не літають над головою ракети і не можуть мобілізувати.
Це природні бажання. І природна втома. Але не треба брехати. І шукати загальноприйнятні пояснення своїх дій.
Утомитися – це нормально. Брехати – некоректно. Раптом помітити корупцію, яка завжди була, і почати істерику – нерозумно. А через психологічний стан втоми саме істерика зараз домінує в українському інформаційному просторі. В українському суспільстві. І треба взяти себе в руки і зупинити це. Бо така істерика не наближає нашу перемогу, а скоріше допомагає росіянам.
Чи є корупція під час війни аморальною? Так, звісно. Але звідки очікування моральності від корупціонерів? Вони були такими до війни і чому б вони виправилися під час війни?
Чи фіксується зростання корупції в останній рік? Так, рівень корупції зріс. І це природно під час війни. Так відбувається в будь-якій країні під час будь-якої війни. Бо менше прозорості. Менше контролю. Менше демократії. Більше держави. Війна – це як гумус для корупціонерів.
Чи треба розстрілювати корупціонерів? Це приємно, але це не допомагає. От у Китаї корупціонерів страчують. Але корупція в Китаї шалена. Бо немає демократії і суспільного контролю. Як і в Україні під час війни.
Чи це означає, що треба змиритися з корупцією? Ні, але треба шукати системних рішень для системної проблеми. А корупція в Україні є системною проблемою.
Чи це означає, що потрібно терпіти корупцію? Звісно, ні. Але чи допоможуть істерики? Ні, вони приведуть лише до показових простих рішень, які нічого не міняють у системній корупції. Військкоми заробляли? Тоді виженемо всіх військкомів. Задовольнимо таким чином запит на справедливість. Чи змінить це ситуацію з корупцією у військкоматах? Та звісно, ні. Чи можуть військкомати стати чистими від корупції в дуже корумпованій державі, білою плямою на чорному тлі? Ні, так не буває.
Чи можемо ми розраховувати на те, що під час війни ми поборемо корупцію? Ні. І не тому, що під час війни "не на часі". А тому, що за короткий термін ви її взагалі не поборете. Боротьба з корупцією – це, як і війна, – марафон, а не стаєрська дистанція. І зміни у короткій перспективі неможливі. Особливо коли немає політичної волі. Тим більше, зараз умови воєнного стану заважають боротися з корупцією. Але поки триває війна, це не зміниться.
Чи треба тиснути на владу, щоб зменшити корупцію? Так. Але треба тиснути розумно. Треба вимагати від влади не жертвоприношення. А системних рішень. Ці системні рішення давно прописані. І в меморандумі з МВФ. І в наших умовах євроінтеграції. Це системні кроки по встановленню в Україні верховенства права. І про побудову антикорупційних органів і їхню незалежну діяльність. Це про системну податкову реформу. І про реформу силових органів. Це про політичну відповідальність на виборах, які будуть уже після війни для тих, хто толерував корупцію.
Скучно? Не швидко? Без спецефектів? Так. Але тільки таке працює. І точно не працюють істерики. Які дуже тішать росіян.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
