Чи залишиться Україна без грошей?

То чи залишиться Україна без грошей?

У питанні фінансування України є дві проблеми. Виникли проблеми, яких ще кілька місяців тому й уявити було годі. Які з'явилися досить нещодавно.

Перша проблема – Орбан, що заблокував кредит ЄС через зупинку "Дружби".

Друга проблема – політична криза управління в Україні, де парламент перестав голосувати за будь-що, а значить, і за закони, необхідні для отримання фінансування від ЄС і МВФ.

З першою проблемою, як виявилося, розібратися набагато простіше. І ні, поки Орбана не прогнули й фінальне технічне рішення ще не прийнято. Але ЄС знайшов формулу, яка дозволяє всім зберегти обличчя. У результаті ЄС виділяє гроші й технічну допомогу на ремонт "Дружби", Україна із цим погоджується. Таким чином, було знайдено шлях відновити постачання нафти по "Дружбі". Неважливо, були там критичні пошкодження чи ні. Українській владі не доведеться "здавати назад" і відступати від своїх слів. І угорцям так само. І навіть якщо Орбан якимось чином не втратить владу в результаті виборів, він уже не буде проблемою.

А от із другою проблемою набагато важче. І це є великою проблемою. І великим викликом. Бо, щоб там не казали українці, яким кортить мобілізувати депутатів, Україні конче потрібен працюючий парламент під час війни. У тому числі для того, щоб голосувати за реформи, необхідні для європейської інтеграції і співпраці з МВФ.

МВФ дозволив собі відступити один раз, коли прибрав умови для отримання програми з обов'язкових умов, але лише відтермінувавши необхідні кроки. І годинник тікає. І так, від МВФ ми не отримуємо так багато грошей. Але все інше фінансування прив'язане до наявності програми МВФ. Є програма, є €90 млрд від ЄС та інших донорів. Немає програми МВФ – немає грошей. І символічно, що програма МВФ зараз фокусується на детінізації. Тобто на необхідності для України мобілізувати більше ресурсів усередині країни. Вирівняти ситуацію, коли багато податків не збирається. І на це закриваються очі. Але якщо Україна просить ЄС та інших наших друзів надати більше грошей, то дивно, коли сама Україна не намагається так само зібрати більше фінансів. Тим більше з тих, хто історично уникав чесного оподаткування, руйнуючи конкурентне середовище. Таким чином, програма МВФ – це не тільки про "більше грошей в український бюджет", але й про "більш справедливі правила гри".

Окрема історія – розмови про те, що МВФ дає дорогі гроші.

По-перше, знову і знову доводиться говорити, що співпраця з МВФ важлива в першу чергу не заради грошей МВФ, а як забезпечення для отримання грошей від ЄС та інших донорів.

А по-друге, знайдіть-но для України дешевші гроші на ринкових умовах. Дуже цікаво на це подивитися. Коли вам не подобається 8% від МВФ, то раджу подивитися на дохідність українських єврооблігацій у 15%. Не кажучи вже про те, що Україні взагалі на ринкових умовах ніхто зараз гроші не дасть. Хіба що дуже-дуже дорого. А 8% від МВФ не буде вам ввижатися дорогим фінансуванням у той час, коли США позичають під 4%. А США, варто нагадати, той долар узагалі друкують.

Тому проголосувати ці зміни корисно не тільки для виживання країни під час війни. Бо гроші потрібні саме для виживання. І для більш ефективної економіки. Але лишилося, щоб парламент мав спроможність голосувати.

У той же час очевидно, що модель парламентської монокоаліції, яка слухняно робить усе, що наказує президент, перестала працювати. І це треба визнати обом сторонам. І президенту, і парламенту. І зрозуміти, що на них відповідальність. Не тільки на поганих депутатах чи поганому президенті. Це спільна відповідальність.

Отже. Країні треба працюючий парламент.

Є два варіанти. Президент якимось чином відновлює роботу вертикалі монокоаліції. І в депутатів, у яких немає зараз бажання голосувати, воно з'являється. Умовно назвемо це "метод Татарова".

Але є сумніви, що це все ще працюючий метод.

І тоді постає питання перегляду концепції управління. Коли президент наказує, а депутати виконують. Повернення до парламентсько-президентської республіки. Якою Україна і є, згідно з Конституцією. Але тоді ми потребуємо створення коаліції. І визнання в першу чергу президентом нової реальності. Що, судячи з усього, складно. Але й вибору в нього немає. І чим скоріше це буде усвідомлено, тим швидше ми виберемося з політичної кризи, яку ми не можемо собі дозволити під час війни.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook 

Опубліковано з особистого дозволу автора