+14 Київ
Каюся. Я недооцінив жалюгідність Путіна. І покаранням для мене став поганий сон із суботи на неділю з кульмінацією о четвертій ранку. Чому ж завжди то четверта ранку...
Але ж парадокс. Для мене, людини, яка народилася і прожила все життя у Києві, свято "День Києва" менш важливе, ніж для Путіна. Я згадав про свято десь у кінці тижня з думкою: "Ну, День Києва – і День Києва", – а Путін готувався, щоб у ніч із суботи на неділю здійснити наймасштабнішу атаку Shahed на столицю. Знаючи, що ніякої військової мети цим не здобуде. А просто щоб зіпсувати сон киянам. А значить, і зіпсувати свято.
Єдина мета життя Путіна тепер – це псувати життя українцям. Єдина мета його проклятої "СВО" – це зіпсувати життя українцям. І все. Тому всі ці незрозумілі "демілітаризація" та "денацифікація", яку навіть самим росіянам так і не пояснили, що воно таке. Просто тому, що Путін не може вийти в телевізор і заявити: "Я – найжалюгідніша людина у світі, я і є сама жалюгідність, а тому за те, що вони не здалися, єдиною метою мого існування й існування Росії відтепер буде псування життя українцям".
Він як нестерпний сусід, якого іноді можна побачити у вашому будинку. Невдаха, який живе сам і доживає своє життя, забутий родичами і друзями, що всю свою енергію спрямовує на те, щоб заважати жити нормальним життям іншим мешканцям. От так і Путін. Тільки цей сидить на золотому унітазі. Але що не робить його менш жалюгідним.
40 Shahed на День Києва. Важка ніч у ППО. Нервова ніч у киян. Але ніч минає. І настає світлий день. Наповнений життям усупереч усьому. Відображаючи споконвічну боротьбу добра і зла. Темряви і світла.
А Путін так і залишиться жалюгідним. Людиною, яка хотіла стати найвеличнішим лідером Росії у підручнику історії. А стала найжалюгіднішим диктатором в історії.
І в бункері Путіна не важливо, чи настав уже ранок. Там завжди темрява. Бо це бункер жалюгідності.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
