+2 Київ
Данія віддає всю наявну зброю Україні. Тому що вона в НАТО. І в разі чого її захистять США. Трамп: "О, віддайте нам Гренландію. Воно мені надо".
Британія найбільш активно виступає на стороні України з початку війни. Штовхає союзників уперед. Маск: "То давайте викинемо на смітник британських політиків, у них є там прикольні проросійськи фашисти, то нехай будуть вони, і ми зробимо Британію частиною США".
Канада завжди займала радикальну проукраїнську позицію, першою підтримувала санкції проти Росії. Трамп: "То канадці мріють стати 51-м штатом США".
Тільки не зрозуміло, до чого тут Панама...
Якщо серйозно, то поки що все це виглядає жахливо. Єдина надія, що те, що говорить Трамп, дуже часто залишається лише тим, що говорить Трамп. Як часто кажуть дипломати, Трампа треба сприймати серйозно, а не буквально. А люди часто сприймають його саме буквально, а не серйозно.
Проте дуже важко ігнорувати таке. Дуже важко ігнорувати, коли обраний президент США повторює російську пропаганду щодо вступу України в НАТО. Дуже важко ігнорувати те, коли лідер найсильнішої держави у світі, яка гарантує чи принаймні намагається гарантувати світовий порядок із часів Другої світової, каже, що не виключає застосування сили щодо своїх союзників, щоб анексувати частину території, яка є ключовою для їхньої безпеки. Так, до речі, колись Путін про Крим говорив. Проте дуже важко ігнорувати, коли найближчий мільярдер Трампа й найбагатша людина світу втручається в політичні процеси ключових європейських країн, просуваючи там фашистські проросійські партії.
Це вже нова реальність. І світ, якому в певний момент часу може стати не до підтримки України.
Українці багато критикували Байдена. Дуже часто з позиції "нам усі винні". Забуваючи не тільки те, що нам ніхто нічого не винен, але й те, що без підтримки глобального Заходу ми б не могли протриматися проти Росії. І ця підтримка була організована саме президентом США, який зміг об'єднати досить роз'єднаний після попереднього президентства Трампа світ і виступати з єдиною позицією. Зараз ми кажемо, що, якщо що, нам допоможе Європа. Але ця допомога Європи стала можливою в першу чергу завдяки активній роботі Байдена.
А що тепер?
А тепер мрія китайців і росіян реалізується у прямому ефірі. США атакують своїх найближчих союзників вербально, руйнуючи цю єдність. Так, це поки що просто слова. Але слова також мають силу. І словом ви не побудуєте стіну на кордоні, але можете вибудувати стіни в довірі між найближчими людьми чи союзниками.
І як таке ігнорувати? Тим більше, що дуже важко зрозуміти, яка мета в цих дій Трампа. Якась прийнятна логічна мета. І в такі моменти дуже важко не схилитися до теорій змов. Бо невизначеність і хаос просто-таки благають твій мозок знайти просте й раціональне пояснення. Але його немає. І це був би дуже веселий серіал, який уже перевершує очікування в новому сезоні, якби ми жили десь у Новій Зеландії й дивилися на це як глядач із пивом і попкорном. Але, на жаль, ми давно вже не просто глядачі…
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
