+10 Київ
Викриття великої вітчизняної брехні Росії. Якщо Дональд Трамп досягне успіху у своєму останньому донкіхотському подвигу – визначивши 8 травня національним святом із назвою "День перемоги у Другій світовій війні", – він може зрештою вплутатися в бійку з Володимиром Путіним. Усі "хороші росіяни" й колишні радянські люди знають, що, на думку Кремля, День Перемоги – не 8 травня, коли західні союзники святкують свій тріумф над нацистською Німеччиною, а 9 травня.
Чому радянське святкування окреме? 8 травня – єдиний справжній День Перемоги, але протягом десятиліть Захід розважався політично зручними вигадками про "особливу роль" СРСР у Другій світовій війні – або "Великій Вітчизняній війні", як Росія вибірково описує історію, яку вона хотіла б, щоб пам'ятали інші. Оскільки російські війська дубасять Україну, а деякі піднімають прапор серпа й молота своїх попередників у Другій світовій війні, то настав час покласти край цій великій вітчизняній брехні.
Найбільша брехня полягає в тому, що Радянський Союз узагалі не варто зараховувати до союзників. Звісно, ми могли б назвати СРСР співучасником війни США й Великобританії після 1941 року, коли Німеччина вторглася. І 1941-й є зручною вихідною точкою для російського режиму, щоб згадати війну. Але в серпні 1939 року "совєти" й нацисти уклали угоду, яка дозволила їм розпочати війну в Європі як партнерам. Сумнозвісний пакт Молотова – Ріббентропа розділив Польщу між двома диктатурами й передав Фінляндію, Балтійські країни та Молдову Радянському Союзу.
Йосип Сталін був настільки сповнений рішучості підписатися під нацистським завоюванням Європи, що звільнив свого міністра закордонних справ Максима Литвинова, єврея, який був за колективну угоду про безпеку з Великобританією та Францією, і людину, яку, звісно, зневажали в Берліні. Зайнявши місце Литвинова, В'ячеслав Молотов зауважив, що "євреї становили абсолютну більшість у керівництві [радянського МЗС] і серед послів. Це було недобре". За місяць вермахт і Червона армія пройшли спільним парадом у місті Брест-Литовську після спільного завоювання Польщі. Цікаво, що російський уряд не хоче, щоб ми пам'ятали про той день перемоги.
Звісно, нацисти зрештою вторглися у СРСР. Але якби двоє чоловіків скоїли збройне пограбування, а один із грабіжників спрямував зброю на свого колишнього спільника, ми б однаково назвали їх обох злочинцями. Ось як ми маємо розуміти роль Радянського Союзу у Другій світовій війні.
Не сприймайте мою критику офіційної російської історії як неповагу до величезної жертви радянського народу в боротьбі з нацизмом. Але пам'ятайте, що Радянський Союз був багатонаціональною імперією, і Росія не може претендувати винятково на її спадщину. Кожна з країн, які входили до складу СРСР, заплатила життям своїх синів і доньок за короткозорий пакт Сталіна з нацистами.
Тепер саме Росія зловживає пам'яттю про цю історичну жертву, щоб сьогодні зловживати своїми колишніми колоніями. Сучасні фашисти в Москві кричать "фашизм", коли вони розпочинають свій власний бліцкриг проти України (7 млн українців служили в Червоній армії у Другій світовій війні). Підкріплена неправдивими звинуваченнями в геноциді, Росія вторглася в Грузію 2008 року (700 тис. грузинів служили в Червоній армії). Росія вимагає вірності від таких країн, як Польща та країни Балтії, територію яких вона анексувала за згодою з нацистами. Росія любить посилатися на війну як на виправдання своєї антиамериканської позиції, водночас випускаючи з уваги вирішальну роль США й Великобританії у постачанні Радянському Союзу після 1941 року.
Усе це підводить нас до завтрашньої зловісної дати: 9 травня. Протягом десятиліть цього дня радянські лідери влаштовували страхітливі демонстрації танків і військ на Красній площі. Їхні російські наступники продовжили цю традицію. Коли німці здалися незадовго до півночі 8 травня, "совєти" наполягли на особливому святкуванні наступного дня, лукаво вказавши, що в Москві вже було 9 травня – явно нещирий аргумент. Можливо, це був дев'ятий день для Сталіна і його поплічників, які зручно влаштувалися за стінами Кремля, але це був восьмий день для солдатів, які билися й гинули, щоб довести війну до самого серця німецького рейху.
Реальність 9 травня така: диктатори не люблять ділитися, і Сталіну був потрібен свій день, окремий від набридливих капіталістів у Вашингтоні й Лондоні, щоб прославляти радянську перемогу. Росіяни мають свої виправдання для того, щоб шукати особливої уваги, а саме, що американці та британці нібито кинули їх у Європі. Не має значення, що США вели масштабну боротьбу з імператорською Японією на іншому кінці світу. США й Великобританія зрештою вторглися на окупований нацистами континент – в Італію 1943 року й у Францію роком пізніше. "Совєти", навпаки, ніколи не приєднувалися до них у Тихому океані. Японія була, по суті, переможеною країною, коли Червона армія вторглася в північно-східний Китай, Корею й на Курильські острови за кілька днів після атомного бомбардування Хіросіми, щоб захопити трофеї американської перемоги.
Коли 1991 року розпався Радянський Союз, деякі з його колишніх республік наслідували приклад Росії, продовжуючи вшановувати День Перемоги 9 травня, чи то зі страху, чи то за звичкою. Після повномасштабного вторгнення Росії Україна нарешті перейшла на 8 травня, як і деякі з її східноєвропейських сусідів. Ці країни на власному гіркому досвіді переконалися, що велика вітчизняна брехня Росії – це не невинний фольклор, а згубні міфи, які використовують з експансіоністською метою. І вигадка про 9 травня посідає центральне місце в цій міфології.
Ми маємо наслідувати їхній приклад, відкинувши ці спотворення на користь простої правди: що вісім десятиліть тому дві криваві диктатури розпочали загарбницьку війну в Європі, і сьогодні одна з них усе ще продовжує свою криваву різанину.
Світ не може дозволити собі надати Росії ще один День Перемоги – історія вчить нас, що єдиний шанс на мир для України та свободу для Росії – це рішуча перемога Києва.
Джерело: The next move
