-1 Київ
Узагалі, об'єктивну інформацію мали б надати... математики. Проаналізувавши статистку відвідувань кафе, барів, ресторанів, порівнявши її з кількістю втрачених робочих місць, податків... Саме вони повинні розробити (а може, уже й зробили?) математичну модель такого локдауну і надати уряду такий аналіз із відповідними висновками та рекомендаціями. Я, наприклад, не здивувався б, якби з'ясувалося, що більшого ефекту дасть зупинка громадського транспорту, а не кінотеатрів...
Абсолютно розуміючи необхідність розірвання ланцюжків розповсюдження хвороби, не можу підтримати саме таке рішення уряду, бо не бачив і не чув ніяких обґрунтованих розрахунків. Створення такої математичної моделі – далеко не надважке завдання. Чому цього досі не зроблено, не розумію.
Такі розрахунки могли б, наприклад, довести, що закривати варто не всі заклади, а деякі з них. Наприклад, дорогий ресторан, який має 10 відвідувачів, становить меншу загрозу, ніж маленька кав'ярня, яка має 100 відвідувачів. Можливо, робота такого ресторану (завдяки сплаті податків) дала б можливість фінансування з бюджету заробітних плат працівників кав'ярні на час закриття... А можливо, і навпаки! Може, один вагон метрополітену, який працює, становить загрозу більшу, ніж усі ресторани та кав'ярні разом узяті... Розрахунків я не бачив.
Окрім того, переконаний, що рівень загроз різний у великих містах і невеличких населених пунктах. Цілком допускаю, що один концерт Меладзе в "Україні" приніс більше загроз, ніж усі заклади громадського харчування разом узяті!
Не маючи жодних об'єктивних даних щодо очікуваного ефекту від такого рішення, мимоволі пригадується відоме порівняння з басейном, у якому на двох доріжках "пісяти у воду заборонено", а на п'яти інших – "можна пісяти".
Складається враження, що уряд просто приймає таке рішення від відчаю.
Джерело: Георгій Тука / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
