-9 Київ
Раніше найприємніший звук був – "тринь" від банку. Коли на рахунок надходить гонорар чи зарплата. Зараз дике захоплення викликає писк витяжки, вона в мене першою повідомляє: дали електрику!
І ти біжиш, як божевільний, із криками "свіііітло" до розетки, пралки, комп'ютера. До того ж до всього одночасно. Я особисто відразу вмикаю новини. Таке відчуття, що поки ти шість годин сидів у пітьмі й холоді, світ змінився. І точно, цьогоріч це відчуття ще жодного разу не підводило.
Темно, темно, темно – бац! – Трамп забув про Україну, Іран і Мадуро, погрожує Макрону митами на вино, а на Гренландію (вона ж "Ісландія", вона ж "шматок льоду") упевнено зібрався йти війною.
І в чергову хвилю блекауту ти провалюєшся з розумінням, що світовий порядок котиться у прірву і наступного разу, коли у твоєму мікрорайоні дадуть світло, третя світова буде в самому розпалі.
А потім темно, темно, темно – бац! – Марк Карні виголошує промову для європейців, яка тебе неймовірно надихає і буквально переконує в тому, що завтра транслюватимуть красиво охоплений полум'ям Кремль.
Чекаємо.
І поки є світло, я дуже швидко, захлинаючись, розповім, як тут у нас, у Незламному.
Холод трохи відпустив, удень на вулиці -7...-8 °C. Стерпно.
Інфраструктура в Харкові, від якої залежить уся енергетика, розбита на 80% – це мені розповів друг, він керує рятувальним загоном і буває на "летючках" із посадовцями.
Електрику (а з нею світло, воду, інтернет, ліфти, світлофори, вуличне освітлення) вимикають щодня, але не системно. У якийсь день у нас не було нічого 12 годин, у якийсь – шість. У якийсь день було світло, але не було тепла й води. У якийсь – навпаки.
Не скажу, що бачила тут "картинки", як у столиці – сніг і лід у квартирі (жах, співчуваю дуже), – але однаково холодно.
У мене рибки в акваріумі завмирають – просто не плавають, а стоять, як піраньї. І дивляться з докором. Кирюша перетворюється на кулю, широко розставляє пір'я й сидить, напиндючившись, мовчки. Коли температура у квартирі +16 °C і нижча, я ношу її за пазухою. Цим фактом дуже незадоволений доберман. Ревнує.
Усе працює. Магазини, кафе, банки, аптеки, перукарні, театри (!). Усі на генераторах. Гуркіт стоїть жахливий, заглушує російські Shahed. А вони летять постійно.
Великі закупи в супермаркетах тепер роблять лише жителі нижніх поверхів. Ми, нещасні поціновувачі гарних краєвидів із вікна, тепер носимо додому хліб і яйця по черзі.
Звісно, я сміюся, а що, плакати? Не дочекаються. Я, до речі, жодного разу не чула від знайомих настрою розпачу чи нотки безвиході. Щонайбільше – щире нерозуміння: навіщо? Який сенс морити українців холодом? Здається, уже навіть найтупішому прибічнику пукіна зрозуміло: ми не здамося. Не благатимемо про помилування, не вийдемо на площу з вимогою про капітуляцію.
Навпаки, будь-які негаразди роблять нас сильнішими й об'єднують. Ми тепер частіше ходимо одне до одного в гості. Ну, там, голову помити, зарядити телефон.
Усе буде добре. ЗСУ – боги. Енергетики – профі. Незабаром весна.
П.С.: На фото Кирюша радіє тому, що дали світло і вона вийшла з ув'язнення моєї кофти.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
