-3 Київ
Це може і повинно стати твердим уроком!
Не тільки для [першого заступника секретаря РНБО Олексія Данілова] Руслана Демченка, який у 2010 році особисто готував разом із Рашею зрадницькі Харківські угоди, потім пересидів тихенько лихі часи на різних посадах і тепер очолює комітет (увага!) з розвідки у статусі першого заступника секретаря РНБО та ще й обізнаний за посадою в таємних операціях українських спецслужб, про які потім чомусь стає відомо ворогу, і важливі операції у найбільш критичний момент чомусь зриваються.
Не лише для Володимира Литвина, до речі, академіка НАНУ і Героя України, який, проламуючи на догоду Раші зрадницькі Харківські угоди у 2010-му, грубо порушив закон про регламент Верховної Ради, проводячи засідання парламенту, коли на табло реєстрації висвітлилося лише 216 депутатів – менше ніж кворум 226, який теж тихенько пересидів лихі часи й тепер насмілився балотуватися на високий пост ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Я зараз говорю про щойно порушену СБУ справу про державну зраду за фактами підготовки, підписання і ратифікації Харківських угод. Правильно, що порушили. Важливо не зупинитися на пів шляху – довести справу до кінця. Відповідальність має прізвища, і ці прізвища не лише мені, вони всім, у тому числі слідчим, відомі.
Але це далеко не все. Ще більш кричущими були порушення закону, в тому числі Основного закону, при підготовці, підписанні й дальшому впровадженні зрадницьких Мінських угод (перших) 5 вересня 2014 року. Тут теж відповідальність має прізвища, і ці прізвища відомі, я їх вам теж назву.
Петро Порошенко – тоді президент та ще й із юридичною освітою, який у 2014-му свідомо вийшов за межі Конституції і межі президентських повноважень у парламентсько-президентській державі: самочинно підготував і підписав із [президентом Росії Володимиром] Путіним Мінські угоди, які передбачають (увага!) зміну Конституції України з фіксацією в ній на постійній основі "особливого статусу" для окупованих Рашею територій, а також повну й безумовну амністію для всіх, у тому числі тих, хто вбивав і катував, що також суперечить законам України; який проламував у парламенті прийняття цих двох зрадницьких законів, будучи безпосередньо свідком і співучасником грубого порушення закону про регламент ВР, і попри це поставив свій підпис під законом про "особливий статус", хоча мав його завернути назад у Раду. Порошенко, який швидко оговтався і знову зараз на коні, на кожному ефірі волає про зраду й подає себе найпершим патріотом-державником.
Олександр Турчинов – тоді спікер парламенту, проламуючи у 2014-му разом із Порошенком реалізацію зрадницьких Мінських угод, свідомо пішов на грубі порушення закону про регламент Ради; по-перше, він наказав зробити прийняття законів повністю закритим, усю пресу з Ради вигнали (такого не було ніколи), по-друге, він провів голосування повністю втемну, без фіксації результатів голосування (табло було виключено) і без передбаченої регламентом лічильної комісії (такого теж не було ніколи), по-третє, він поставив свій підпис під законом про "особливий статус", хоча не мав такого права, оскільки після грубих порушень процедури одразу ж був зареєстрований проєкт постанови про неприйнятність таким чином прийнятого закону (автори Гриценко, Доній, Канівець, Одарченко і Яворівський), але, всупереч закону, Турчинов відмовився ставити наш проєкт на голосування. Замість тюрми Порошенко посадив Турчинова у крісло секретаря РНБО, потім узяв до себе в партію начальником виборчого штабу, й зараз вони разом готують (не смійтеся) повернення Порошенка на Банкову
Тому, сказавши "а" по Харківських угодах, СБУ тепер має сказати "б" – і порушити аналогічну кримінальну справу за фактами підготовки, підписання і реалізації зрадницьких Мінських угод.
Наведені факти порушень закону (далеко не вичерпні, слідство може виявити їх більше) вказаними вище посадовцями СБУ повинна швидко розслідувати і довести до суду. До відкритого, публічного суду. Щоб усі нинішні й наступні президенти, спікери й міністри з депутатами твердо усвідомили: за злочинні дії та/або злочинну бездіяльність їм усім доведеться відповідати. І доведеться сідати. Щоб і вони самі, і всі громадяни країни на цих прикладах відчули – закон таки один для всіх!
Найгірше, що може статися, – це якщо порушені справи затягнуть, забалакають, не доведуть до кінця, обмежаться лише піаром і зведенням політичних рахунків. Якщо влада хоче відновити втрачені довіру і надію, такого допустити не можна. Якщо після такого замаху не буде удару, то владі краще визнати свою імпотентність, подякувати людям за терпіння – і піти
Джерело: Анатолій Гриценко / Facebook
