0 Київ
Повернути загиблих не можна. Але можна вимагати відповіді.
1. Чому інформацію про 41 загиблого приховували кілька годин? Не знати не могли: моя колега по партії Ельвіра Віхарєва в цей момент за збігом перебувала в зоні прильоту Шереметьєва і сама буквально по пальцях змогла перерахувати людей, які вийшли. Це саме міг зробити будь-який співробітник Слідчого комітету та аеропорту. Але всі промовчали. Варіант я бачу тільки один: чекали ночі, щоб затушувати страшну новину.
2. Чому не припинили польотів Superjet? Хіба така катастрофа не є достатньою підставою? Хіба життя людей менш значущі, ніж комерційний зиск?
3. Чому всі найсерйозніші авіакатастрофи в Росії не мають пояснень? Досить згадати катастрофу літака міноборони над Чорним морем, у якому загинули Єлизавета Глінка й хор Александрова. Де результати розслідування?
4. Де персональна відповідальність чиновників аж до міністра?
5. Чому служби аеропорту – пожежники та медики – виїхали пізно і не змогли відразу зустріти аварійний літак?
6. Нарешті, чому ЗМІ замовчували назву авіакомпанії? Хто сумнівається – знайдіть у вчорашніх новинах про аварію (до публікації списку загиблих самим "Аерофлотом") її згадки. У більшості великих видань їх не буде.
На жаль, відповіді на всі ці запитання зводяться до одного. У Росії немає повноцінної приватної авіагалузі. Монополія породжує безвідповідальність. Адже немає варіантів – немає необхідності покращувати якість обслуговування або дбати про пілотів.
Горять літаки, тече нафтопроводами їдка речовина, падають ракети, вибухають будинки – усі ці різні випадки свідчать про загальну системну кризу. Негативний відбір управлінців у дії: і риба, звичайно, згнила з голови.
Джерело: Дмитрий Гудков / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
