0 Київ
Коли катують не тому, що винен, а тому що – азербайджанець. У Свердловській області Росії затримали групу громадян Азербайджану. Двох із них – братів Сафарових – невдовзі повернули додому в трунах. Офіційна російська причина смерті: "серцева недостатність" і "тупа травма". Азербайджанська судово-медична експертиза говорить зовсім інше: переламані ребра, гематоми, розриви плеври, легенів, мозкові крововиливи. Один із братів був буквально побитий до смерті.
І це не випадковість. Це – система. Інші затримані в цій справі свідчать: їх били, катували електрошокером, душили, змушували зізнаватися у злочинах, яких вони не скоювали. За національною ознакою. Бо азербайджанець. Бо "кавказець". Бо можна.
Росія роками створює образ етнічного злочинця. Пропагандистські шоу – як у Соловйова, Скабєєвої й інших прокремлівських фігур – вплітають національність у кожну кримінальну історію. Медіа формують страх і ненависть до "гостей", "діаспори", "погано інтегрованих". Правоохоронці перетворюють цю риторику на кийок і електрошокер.
Україна це дуже добре розуміє. У "Лефортово", в Оленівці, у тимчасово окупованому Криму українців били, ґвалтували, принижували не тому, що вони щось зробили. А тому, що вони – українці. За паспорт, за мову, за гідність.
І якщо громадянин твоєї держави або співвітчизник був убитий у катівні, мовчати не можна. Це не внутрішня справа Росії. Це – міжнародний злочин. Тортури, що закінчилися смертю. І це не перший випадок. І точно не останній, якщо не буде реакції.
Азербайджан має всі юридичні механізми, щоб діяти. Не просто висловити протест, а захистити своїх громадян. Держава зобов'язана:
- відкрити кримінальне провадження за фактом катувань і вбивства своїх громадян – за екстратериторіальною юрисдикцією (ст. 12 Кримінального кодексу Азербайджану);
- подати міждержавну скаргу до комітету ООН проти тортур та/або до комітету ООН з ліквідації расової дискримінації, адже йдеться не лише про тортури, а про етнічно мотивовану практику переслідувань;
- почати підготовку звернення до Міжнародного суду ООН на підставі Конвенції проти тортур і Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
Потрібно показати всьому світові: життя громадянина не залежить від його прізвища чи країни, де він помер. І що громадянство – це не просто штамп, а захист.
Джерело: "Українська правда"
