+5 Київ
Відкрите небо й Україна.
Світ дійсно ввійшов у зону неабиякої турбулентності. Черговим свідченням цього стала поява в закордонних ЗМІ інформації про підписання цими днями низкою колишніх високопосадових військових звернення до світової спільноти щодо збереження Договору про відкрите небо 1992 року.
Учасниками даного договору наразі є 34 країни, включаючи США і Росію, що домовилися про заходи взаємної довіри, зокрема стосовно здійснення спостережних польотів над територією одна одної. Мета – зняття підозри у порушені вже досягнутих міжнародних домовленостей по скороченню кількості та по контролю над якістю озброєння, над підозрілою військовою діяльністю з нарощуванням наступального потенціалу та забезпечення транспарентності у проголошених мирних відносинах між країнами.
Україна підписала даний договір 24 березня 1992 року, а ратифікувала 2 березня 2000 року. За договором, кожна держава-учасниця зобов'язана прийняти та має право виконати певну кількість спостережних польотів, яка визначається окремою квотою для кожної держави. Договір детально регламентує вимоги до літаків спостереження, визначає технічні можливості спеціальної апаратури, містить процедури організації спостережних польотів та обробки зібраної під час цих польотів інформації.
Тривога досвідчених військових викликана тим, що останнім часом США і Росія активно висувають взаємні звинувачення щодо порушення виконання положень цього договору.
Зокрема, Вашингтон не задоволений тим, що Москва неправомірно обмежує інспекційні польоти американських літаків над Калінінградською областю та деякими районами Південного Кавказу. Тому Сполучені Штати не задоволені позицією Росії, що ігнорує їхню стурбованість, і погрожують вийти з даного багатостороннього договору. За деякими даними – уже навіть цього року.
Росія, у свою чергу, висуває зустрічні претензії США з огляду на американські обмеження щодо прольотів її літаків над деякими районами в Тихому океані.
Для України все це має бути предметом прискіпливого вивчення з боку її вищого воєнного керівництва, у першу чергу міністерства оборони і РНБО. Важливість цієї проблематики для нашої держави визначається подальшим послабленням міжнародної безпеки – збільшенням агресивності Росії, припиненням дії 2 серпня 2019 року Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності в Європі (РСМД) та інформацією про загрозу непродовження дії Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО ІІІ), термін дії якого спливає 5 лютого 2021 року.
На цьому тлі Договір про відкрите небо наразі залишається практично одним із небагатьох інструментів забезпечення певної передбачуваності, контролю над підозрілою військовою діяльністю, запобігання прихованої підготовки до агресії, транспарентності у відносинах і довіри на європейському континенті.
З урахуванням безблокового статусу України, катастрофічного порівняно з 1991 роком зниження нашого військового потенціалу та рівня її обороноздатності – ця проблематика має бути в центрі особливої уваги керівництва України. Та одним із головних завдань для нашого МЗС у сфері забезпечення обороноздатності країни дипломатичними методами.
Сіра безпекова зона в якій де-факто опинилася наша держава, не дає нам також іншого, як знову згадати, що тільки міцна армія дає країні й у наші часи певні гарантії її мирного існування та недоторканості її кордонів.
Джерело: Игорь Смешко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
