-9 Київ
30-річна війна Путіна й новий світовий порядок.
Наближається кінець другої "30-річної війни" Європи, а її результат залишається неясним. Цієї катастрофи можна було б уникнути, якби тільки дотримувалися домовленостей.
Вона почалася ще до того, як Путін прийшов до влади, коли він і його "силовики" – витіснені й розгнівані представники російських військових, розвідувальних і безпекових служб – мріяли про відновлення царської й радянської імперій і домінування Росії в Європі.
Війна планувалася й готувалася ще до 2014 року, коли Росія пішла в наступ, а в лютому 2022 року український кордон перетнули, за оцінками, 3 тис. танків, 10 тис. броньованих машин і майже 200 тис. військовослужбовців, щоб завдати остаточного удару державі, яка була головною перешкодою для всіх планів і амбіцій Путіна.
Чотири роки потому, замість очікуваних трьох днів, в українських полях залишилося понад 50% живої сили й техніки Росії.
Ця війна – не лише за територію чи ресурси. У Росії, яка в 28 разів більша за Україну, вдосталь і того, й іншого. Це війна за панування в Європі й повалення ненависного для Росії світового порядку, запровадженого й підтримуваного США – з індивідуальною свободою, демократією, відповідальністю уряду, непорушністю кордонів і верховенством права. Порядку, який відрізняє західну цивілізацію від регресивних автократій.
Це війна, в якій експлуатація ресурсів України й насильне включення її громадян у темний "руський мир" значно посилили б атаки Росії на Європу й назавжди знищили б українську незалежність, суверенітет і національну ідентичність.
Вторгнення, починаючи з його найперших етапів у 2014 році, було явним порушенням "гарантій", "запевнень" і "зобов’язань" Росії щодо суверенітету й територіальної цілісності України за Будапештським меморандумом.
Українці, які відмовилися від третього за величиною ядерного арсеналу у світі (який досі контролюється Росією й націлений на США) в обмін на те, що вони вважали залізними гарантіями від трьох глав держав-підписантів (США, Великої Британії, Росії), були шоковані, дізнавшись, що високопосадовці адміністрації Обами знехтували цими гарантіями, вважаючи їх не обов’язковими для США.
[N.B. Слід зазначити, що хоча США підписали Віденську конвенцію про право міжнародних договорів у 1970 році, вона ніколи не була офіційно ратифікована Сенатом і не є юридично обов’язковою для США, що залишає широку свободу дій у вирішенні, які угоди, підписані президентом, будуть обов’язковими. Однак на практиці угоди, підписані президентом, користуються великою повагою навіть без ратифікації Сенатом.]
До честі президента Білла Клінтона, після вторгнення Росії в 2022 році він визнав важливість меморандуму і його юридично обов’язкові наслідки, заявивши, що не підписав би його, якби передбачав такі наслідки.
Адміністрація президента Джо Байдена часто посилалася на Будапештський меморандум і порушення Росією суверенітету України, обґрунтовуючи необхідність виділення десятків мільярдів доларів для відбиття російського вторгнення.
Фактично, адміністрація Байдена підтримувала на своєму веб-сайті сторінку про меморандум, поки її не видалила адміністрація Трампа. Навіть президент Дональд Трамп, стверджуючи, що Росія не захопила б жодного сантиметра української землі, якби він був президентом у 2014 році, мав на увазі, що своєчасне втручання США могло би переконати Путіна відступити.
Саме адміністрація Обами знехтувала меморандумом і закликала українців не чинити опору Путіну, побоюючись ескалації конфлікту. Слабкі санкції й заборона на продаж Україні летальної зброї ще більше заохотили Путіна до реалізації своїх військових планів.
На відміну від адміністрації Обами, яка відкинула (на той час незручний) меморандум, Путін не міг уявити собі такого щасливого збігу обставин, коли американський президент не спромігся забезпечити виконання угоди, за якою Україна знизила ризик ядерного знищення, ризикуючи власним виживанням. Але чи враховували високопосадовці адміністрації значну побічну шкоду, яку вони завдали глобальному верховенству права, авторитету Америки й нерозповсюдженню ядерної зброї, запевняючи українців, що США "підтримають їх"?
Коли мова угоди настільки проста, а її наміри настільки чіткі, як у меморандумі, софістика не може замінити суті, а двозначність щодо її форми й повноти є лише димовою завісою для ухилення від відповідальності.
Хоча меморандум займає лише одну сторінку, важливо пам’ятати, що 32 європейські країни покладаються на ст. 5 Статуту НАТО, яка займає третину цієї сторінки. Нездатність Америки забезпечити виконання меморандуму призвела до великої руїни й нестабільності, які ми бачимо сьогодні.
Якби меморандум був дотриманий, а США й Велика Британія зайняли тверду позицію, коли Путін вперше вирішив його порушити, могли б бути альтернативи війні, такі як жорсткі санкції, швидка військова логістична підтримка України, затримання російських суверенних активів, декларація України про нейтралітет і вступ до НАТО.
Навіть просте скликання конференції чотирьох підписантів (як того вимагає меморандум) могло б змусити Росію відступити. Заходи виправлення ситуації могли бути вирішені незабаром після порушення й цілком входили в повноваження президента. Можливо, президент Трамп мав рацію, коли сказав, що Путіна можна й потрібно було зупинити в 2014 році. Меморандум надавав як зобов’язання, так і легітимність для цього.
Однак Україна не може повернути час назад. Вона повинна дивитися в майбутнє, в якому меморандум залишається основою її відносин із трьома глобальними ядерними державами, хоча й підкріплений додатковими гарантіями безпеки від третіх сторін і здатністю до відплати, достатньою для того, щоб агресор стикнувся з неминучими й неприйнятними наслідками.
Залишається відкритим питання (коли Україна буде в кращому переговорному становищі), чи були гроші, які Трамп хоче "повернути" США, фактично позикою чи вартістю виконання зобов’язань Америки. Безперечно, Україна не відмовилася від свого ядерного арсеналу без визнання підписантами того, що Україна очікувала (й мала право на) щось більше, ніж поплескування по спині.
176 міжконтинентальних балістичних ракет і 6000 боєголовок, що належали Україні (але контролювалися Росією й були націлені на США), могли би перетворити Америку на руїни. Україна усунула цю загрозу, деактивувавши або знищивши цей арсенал.
Окрім того, США й більша частина світу отримали вигоду від вторинного, але не менш важливого побічного ефекту. Меморандум викриває подвійність і справжні наміри Росії як сторони угоди, покликаної зміцнити існуючий міжнародний порядок, але незабаром після цього розриває її на шматки.
Нинішній "світовий порядок" є результатом трьох чвертей століття прогресу США, Європи та більшості народів і держав у розробці глобальної системи правил і законів, що забезпечують справедливість, безпеку, підзвітність і глобальну співпрацю.
Незважаючи на те, що нинішня адміністрація США не оцінила надзвичайний успіх і благородні ідеали, втілені в існуючому світовому порядку, Будапештський меморандум прямо чи опосередковано надихнув більшість країн на захист України і, як наслідок, на збереження існуючого порядку.
На початку свого вторгнення в 2022 році Путін заявив, що однією з його головних цілей є заміна "англо-американського" світового порядку на свій власний – "новий" порядок, який розіб’є нинішній і замінить його репресивними, примітивними, жорстокими режимами, в яких воєначальники, бандити й партійні лоялісти ставляться до інших людей як до одноразових і не зважають на їхню людську гідність. Ця війна значно підірвала здатність Путіна це зробити.
Українці ніколи більше не повинні ризикувати своєю безпекою, покладаючись на дипломатичні тактики "приманки й підміни". Як кажуть в Америці: "Угода хороша настільки, наскільки хороші сторони, що її уклали".
Джерело: Kyiv Post
