+3 Київ
Навіщо Путін вирішив роздавати землі Криму.
В окупованому Росією Криму розпочався новий етап переділу землі, покликаний змінити демографічну ситуацію на півострові. Ідеться не лише про кількість населення, а й про його якість.
Суть – надання землі учасникам війни в Україні. Водночас претендентом може бути житель будь-якого російського регіону. Паралельно триває процес конфіскації нерухомості, яка належить громадянам України. Знаменно, що ще влітку 2024 року Аксьонов підкреслював, що "кримські землі мають виділяти кримчанам". У серпні все різко змінилося, для того є кілька причин. Спробую зупинитися на частині з них.
Передісторія, або Політика заміщення населення.
Російська Федерація вже до кінця 2014 року розпочала процес заміщення населення півострова. Ішлося про запуск кількох федеральних програм. Серед яких можна виділити:
- будівництво службового житла військовослужбовцям, яких переводять на півострів;
- програма "військової іпотеки", кредити за пільговими ставками, які давали змогу військовослужбовцям збудувати власне житло. Пізніше її поширили на вторинний ринок (у Криму це сталося 2017 року), а 2019-го змінили критерії участі, суттєво розширивши перелік категорій громадян, які можуть претендувати на кредитну лінію;
- програма переселення військових пенсіонерів (частково "військова іпотека", але, як правило, виплати від міноборони), до якої Крим долучили вже 2015-го;
- програма переселення громадян із регіонів крайньої півночі. Це насамперед стосувалося пенсіонерів. Із 2014-го до 2017 року, коли необхідно було виправити демографічну картину на півострові, ця держпрограма працювала дуже активно. Із 2019-го до 2022 року в Криму її практично зупинили;
- виплата "підйомних" молодим фахівцям, які переїжджають у Крим. Ішлося передусім про вчителів, медиків, управлінців.
Усе це разом дало можливість уже за підсумками 2016 року продемонструвати зростання населення на півострові порівняно з початком 2014 року. Тобто не лише компенсувати втрати від міграції громадян України, які не побажали залишатися в окупації, а й продемонструвати зростання. Насправді йшлося про стару імперську політику заміщення населення. З одного боку, вели роботу з витіснення нелояльних жителів, з іншого – завозили тих, для кого нове місце життя ставало "подарунком долі". Або в наших реаліях – "подарунком Путіна". До 2018 року можна було говорити про заміщення щонайменше 15–17% населення Криму. Водночас більшість приїжджих сприймали переселення як різке покращення якості свого життя. Враховуючи, що значна частина приїжджих – військові пенсіонери, Кремль створив передумови для надзвичайно активного спротиву поверненню півострова Україні. А паралельно – загальну атмосферу тиску на проукраїнські настрої місцевих жителів.
Втім, політика не нова – досить згадати військові містечка й виділення там квартир відставникам, які СРСР активно будував у Західній Україні, Західній Білорусі й країнах Балтії.
Але будь-яка програма заміщення має обмеження. Надзвичайно швидкий приїзд нових жителів може спричинити спротив тих, хто жив на цій території до приходу імперії (навіть якщо вони на нього чекали). Тому така політика має хвилеподібний характер. Після першої хвилі – пауза. Потім, за кілька років, друга хвиля.
У Криму відбувалося те саме. Пауза розпочалася на рубежі 2020 року. Кремль і місцева влада ефективно використали тему пандемії. Фактично, за винятком управлінців, узяли паузу. Фінансування з федерального бюджету обмежили деякими категоріями працівників ФСБ, МВС, Слідкому й управлінцями. Кримська влада таку ситуацію сприймала як позитивну. З одного боку, навіть якщо йшлося про конфісковану нерухомість, її реалізацію здійснювали за живі гроші. З іншого боку, для місцевих жителів почали розігрувати політичну п'єсу про "захист Криму й кримчан від напливу чужинців".
Війна, земля й демографія.
З 2023 року у Криму почали говорити про виділення землі "учасникам СВО". Що, з одного боку, повторювало політику інших суб'єктів федерації, з іншого, враховуючи вартість землі, давало змогу економити на виплаті "підйомних".
Ідеться про гроші, які, особливо 2024 року, місцеві бюджети виплачують громадянам, котрі підписали контракт із МО РФ. У Криму власних грошей було мало (пам'ятаємо "грошей немає, але ви тримайтеся"), а виплати по 2 млн російських рублів на Кубані змушували місцевих потенційних контрактників ставити незручні запитання Аксьонову та його оточенню. Вихід знайшли в наданні земельних ділянок, зокрема поблизу моря. Наприклад, у травні 2024 року місцеві ЗМІ рапортували про виділення землі під ділянки для більше ніж 600 учасників російсько-української війни. Важлива деталь: землю надавали в поселенні Штормове на західному березі Криму. Водночас окремо наголошували, що претендувати на таку нерухомість можуть лише жителі півострова.
Але тут сталося – втрутилися закони демографії. Якщо ти 10 років тому активно фінансував переселення пенсіонерів, то логічно очікувати, що ця категорія осіб рано чи пізно почне помирати. Тобто статистика почала фіксувати колосальне зростання смертності на півострові. Де до власне кримських пенсіонерів, убитих на війні, додалися нещодавні переселенці. Це наклалося на зменшення кількості шлюбів і народжуваності, що логічно для півострова, якого торкнулася війна.
У підсумку Кримстат гордо відрапортував, що за сім місяців 2024 року чисельність населення у Криму зменшилася на 7,6 тис. осіб. Водночас народилося лише 8927 дітей, а померло 16 500 осіб. За даними Росстату, станом на січень 2022 року в Криму було майже 0,5 млн людей, старших за працездатний вік, або 25,5% населення. Для порівняння, середньоросійський показник – 23%, а по Криму й Севастополю відбувається істотне спотворення даних через військовослужбовців, особливо строкових. Тобто реальна структура постійних жителів іще гірша. Потрібна нова корекція структури населення. Тобто нова хвиля міграції.
І тут накладається ще один фактор – необхідність збільшення масштабів рекрутингу для участі у війні. Водночас у багатьох регіонах уже досягли стелі виплат "підйомних". Наприклад, у Ставропольському краї фіксували відтік механізаторів із сільського господарства. Ішли танкістами. Розуміючи, що їх можуть убити, але одержуючи лише "підйомними" більше, ніж вони заробляли за кілька років. Порівняйте: медіанна заробітна плата у Ставрополі на початку 2024 року становила 23 600 руб., "підйомні" найманцеві за контракт із МО РФ – 1 млн 600 тис. руб. (+100–400 тис. від влади свого поселення). Тобто людина отримувала п'ятирічну зарплатню за підписання контракту.
Вихід – роздавання дорогої й бажаної кримської землі. Отримати ділянку на березі моря для жителя віддаленого російського регіону є привабливою перспективою.
Але ж була політика захисту кримчан від Аксьонова. Була, але скінчилася. Уже в серпні 2024 року заступниця глави Ради Міністрів Криму Анна Анюхіна заявила журналістам, що на ділянки у Криму можуть претендувати особи, які підписали контракт із МО РФ, незалежно від місця їх проживання. Відповідні норми законів на півострові оперативно змінили. Трохи пізніше Аксьонов підтвердив цю інформацію. А вже наприкінці вересня про таку можливість заявили як про специфіку політики місцевої влади.
І тут варто зупинитися на цікавому аспекті. Ще на початку 2024 року землю у Криму виділяли тим, хто вже пройшов "СВО". Тобто повоював певний час. Зараз кримські землі йдуть як частина "підйомних", замінюючи собою грошові виплати. Звісно, не для всіх, а для цінних фахівців, дефіцит яких відчуває російська армія. Але в масштабах Криму може йтися про 20–30 тис. осіб на рік. Що дуже багато.
Отже, Кремль, з одного боку, економить гроші, з іншого – продовжує політику заміщення населення в Криму, стимулюючи переселення туди найбільш вороже налаштованих стосовно України осіб.
Враховуючи, що кількість кримських земель обмежена, є висока ймовірність початку схожої політики на окупованих частинах Запорізької й Херсонської областей. Окрім набуття груп лояльного населення в цих регіонах, Кремль створює додаткові важелі утримання контролю або дестабілізації ситуації на випадок потреби покинути ці території.
Джерело: Игар Тышкевич / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
