-1 Київ
У того, що сказав Сікорський щодо "референдуму ООН" для Криму, є дуже наочний аналог: Західна Сахара. Хоча вихідне становище відрізняється, механіка однакова.
ЗС – це колишня іспанська колонія площею 244 тис. км² (44% від розмірів території України в міжнародно визнаних кордонах).
Там живе дуже мало людей і здебільшого нічого немає, окрім родовищ фосфатів та узбережжя океану.
На початку 1970-х років на хвилі деколонізації Іспанію почали "витискати". За територію змагалися Марокко, Мавританія й місцеві племена, об'єднані під егідою фронту Полісаріо.
ООН визнала за місцевими племенами право на самовизначення, яке в підсумку реалізували у вигляді створення фронтом Полісаріо Сахарської Арабської Демократичної Республіки (її визнає понад 50 держав).
Король Марокко був іншої думки, 1975 року він організував "зелений марш": 350 тис. беззбройних марокканців, зокрема жінок і дітей, просто зайшли на територію Західної Сахари, частина влаштувалася там. Це був такий аргумент на переговорах. Що остаточно спонукало Іспанію піти.
Марокко, Мавританія і Полісаріо трохи повоювали втрьох. Мавританія за кілька років "відповзла". 80% території контролює Марокко, приблизно 20% – фронт Полісаріо.
25 років фронт і Марокко мляво воювали, після чого домовилися про перемир'я і проведення "референдуму під контролем ООН".
І ось тут – головне.
ООН у 1991 році створила окрему місію (МООНРЗС, MINURSO) із 1,5 тис. тулубів для "підготовки референдуму в Західній Сахарі" і ось уже понад 30 років її фінансує. У ЗС побудували кілька баз ООН, усе за найкращими традиціями.
Фронт вимагає, щоб у референдумі не брали участі марокканці та їхні нащадки, які з'явилися у Західній Сахарі після 1975 року. А Марокко каже: "Із чого б?"
Загалом, референдум готують уже 33 роки. Що повною мірою характеризує здатність ООН щось реально врегулювати проти "права сили" навіть у пустелі. Щонайбільше – ставити війну на паузу до чергового рецидиву.
У 2020 році Марокко ввело в ЗС війська для придушення протестів, і фронт Полісаріо вийшов із перемир'я.
Із 2020 року понад 20 країн відкрили на території Західної Сахари консульства як у Марокко. Дональд Трамп, уже на виході з Білого дому, заявив про визнання суверенітету Марокко над Західною Сахарою. У липні 2023 року це зробив Ізраїль. Де-факто – проти позиції ООН.
Смішні моменти щодо "врахування реалій на землі" почалися ще в середині 1990-х років.
ЄС уклав домовленість із Марокко про морські промисли у водах, які є виключною економічною зоною Західної Сахари. Коли окремі члени ЄС (скандинави) намагалися заперечувати, мовляв, це якось неправильно, їм прямо сказали: "Ви шо лізете? Вас це як стосується? Ви там будете рибу ловити? Ні? От і мовчіть! Це потрібно іспанцям". Скандинави тихенько відповзли.
Гармонія порушилася 2021 року після рішення Європейського суду, що добувати рибу без обговорення із фронтом Полісаріо таки неправильно, Марокко подало апеляцію…
Модель Сікорського, по суті, передбачає м'яке передання Криму росіянам, щоб зберегти обличчя тим, хто начебто має захищати міжнародне право, але не дуже хоче.
Це також схоже пас можливим наступникам Путіна. Бо для Путіна сценарій із якимись референдумами неприйнятний (Пєсков про це сказав).
Реакція українського суспільства і влади демонструє, що механізму офіційного здання Криму в Україні не підтримують.
Чи можуть Україну підштовхувати до чогось такого? Звісно, можуть.
Поки єдина реальна альтернатива – підвішувати ситуацію до настання якихось проблем у РФ і не ухвалювати формули, які ставлять під сумнів український суверенітет над півостровом. І готуватися.
Джерело: Aleksey Kopytko / Telegram
