0 Київ
Перемир'я – та ж війна. Так само стоїть питання використати час і засоби, які в тебе є. Так само можна програти перемир'я або виграти. Тож, якщо перемир'я раптом станеться – треба буде його виграти.
Треба буде десь узяти більше піхоти, це головне. Росіяни точно будуть накопичувати людський і матеріальний ресурс для наступу – він, за збігом, саме зараз у них практично закінчився.
Треба буде навчитися врешті будувати сучасні, відповідні нинішній дроновій війні укріплення. Щоб ворожа піхота й танки не підійшли близько, щоб наші ротації й забезпечення особового складу відбувалися без втрат. Щільне мінування, система відео й інших сенсорів. Дороги, захищені від FPV і дистанційного мінування.
Чи зможемо ми в умовах розквітлих надій на легкий мир набрати більше людей у піхоту? Важко.
Чи зможемо ми встигнути виробити мільйони необхідних мін, щоб замінувати, зацементувати інженерними боєприпасами існуючу лінію оборони? Навряд чи.
Чи зможемо ми спорудити гарні укріплення й захищені від атак лінії комунікації? Так, якщо задіємо при цьому розум.
Ми сильні тоді, коли ми мобілізовані. Коли ми розхолоджуємося, то ворог, котрий невпинно себе підганяє власною жорстокістю, нас переграє. Бо він вірить у зло завжди, а ми до останнього – не віримо, аж поки наша власна кров не потече в черговий раз і не витверезить нас ненадовго.
Джерело: Ihor Lutsenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
