+3 Київ
Рецепт перемоги на тактичному рівні зараз полягає в закритті неба від розвідницьких дронів ворога. Zala, SuperCam, "Орлан" – це "птаство" вільно третій рік літає над полями нашої повномасштабки. І слід усвідомити, що як тільки ми знайдемо проти них якийсь засіб, то противник позбавиться можливості бачити наші позиції далі камери Mavic, тоді їхня дальня артилерія й особливо ракетники не зможуть працювати.
Mavic, між іншим, теж треба на третьому році навчитися виявляти і збивати. Тоді ми ворога будемо зупиняти, відкидати й перемагати.
Насправді ця теза очевидна будь-кому притомному на фронті. Вона була очевидна два роки тому, рік.
Чому до сих пір це не зроблено? Бо так побудована система: військові можуть просити тільки існуючі рішення (принцип так званих потреб, виражених у конкретних виробах, уже існуючих). Натомість слід іти від "потреб" у сенсі "завдань". Військові мають отримати право просити вирішити певні проблеми – приміром от, "Орлани" і SuperCam, котрих дорого і складно збивати існуючими засобами ППО.
Проблема тут мала б звучати так: "Необхідне рішення для виявлення і збиття такого типу БПЛА!" І тил – посадовці в Міноборони, Генштабі, Мінстратегпромі й так далі – починають комплексно шукати рішення. Комбінують існуючі засоби і при цьому дають гроші розробникам на розробку необхідних компонентів, котрих не вистачає. Власне, створюють рішення спільними зусиллями бізнесу й держави.
На жаль, ми так нині не заточені працювати. Тому якісь військові інновації виникають де-факто без участі держави, без її участі й упроваджуються. Сподіваюся на швидкі зміни в цій сфері!
Джерело: Ihor Lutsenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
