+1 Київ
Мілан Сволик, автор книги The Politics of Authoritarian Rule, Cambridge, 2012, порахував імовірності різних варіантів відставки авторитарного лідера (диктатора) від влади. У його базі даних виявилося 303 диктатори, які перебували при владі не менше ніж один день у період з 1946-го до 2008 року, які втратили свою владу неконституційним шляхом, причому причину його відставки було визначено недвозначно.
| Кількість відставок диктаторів | У відсотках | |
| Загалом | 303 | 100,0 |
| Переворот | 205 | 67,7 |
| Народне повстання | 32 | 10,6 |
| Громадський тиск | 30 | 9,9 |
| Убивство | 20 | 6,6 |
| Іноземна інтервенція | 16 | 5,3 |
Оскільки іноземна інтервенція нинішній Росії не загрожує, а відставка диктатора внаслідок суспільного тиску виглядає нереалістичною, то без цих двох способів розподіл можливих варіантів відставки диктатора виглядає так:
|
Кількість відставок диктаторів |
У відсотках | |
| Загалом | 257 | 100,0 |
| Переворот | 205 | 79,8 |
| Народне повстання | 32 | 12,5 |
| Убивство | 20 | 7,8 |
Іншими словами, за даними шести десятиліть післявоєнного політичного розвитку майже 90% усіх відставок диктаторів відбувалося внаслідок або перевороту, проведеного інсайдерами режиму, або вбивства (яке в нинішніх російських умовах, очевидно, навряд чи може здійснити хто-небудь ще, крім інсайдерів).
| Кількість випадків завершення диктатур | У відсотках | |
| Загалом | 160 | 100,0 |
| Перехід до демократії | 97 | 60,6 |
| Продовження диктатури | 63 | 39,4 |
Зі 160 випадків завершення диктаторського періоду в 60% випадків відбувався перехід до демократії; проте в майже 40% випадків починалася нова (тривала стара) диктатура.
Джерело: aillarionov / LiveJournal
