Туреччина у програшній позиції щодо Сирії. Перемога в кількох битвах не вирішить стратегічних завдань, а повномасштабна війна може занадто дорого коштувати

Як і передбачали, у Сирії знову бій між турецькими і сирійськими військами. На тому самому місці. Утретє протягом двох тижнів. Перетягування каната між сторонами напередодні саміту 5 березня і лютневого дедлайну Ердогана продовжили з новою силою.

Протурецькі бойовики за підтримки турецької армії кинулися на позиції сирійських військ (підтримувані російською авіацією) біля селища Ан-Найраб на сході провінції Ідліб. Станом на 16.00 військова ситуація не змінилася. Сирійські війська утримують свої позиції. Є повідомлення про не менш як 13 турецьких солдатів, убитих і поранених під час битви.

Якщо це правда, то різко піднімає ставки протистояння і може змусити Ердогана сильніше вдавити кнопку тиску. Або навпаки – відійти, доки не дійшло до ще більших втрат.

Характерно, що бій зав'язався на тлі стрімкого просування сирійської армії в південних районах Ідліб – у гірському регіоні Джебель-ез-Завія, де вони вже зайняли шість населених пунктів і готуються взяти в оточення ще один турецький наглядовий аванпост.

Як і раніше, Туреччина стоїть перед дилемою: що робити? Іти далі й тиснути аж до воєнної перемоги (хоча й тактичної) чи все ж відступити і намагатися відіграти ситуацію інакше, паралельно викручуючись зі збереженням обличчя? Така постановка питання вже свідчить про те, що Анкара, як на мене, стратегічно у програшній позиції щодо Сирії. Навіть узяття Ан-Найраба і символічна воєнна перемога над сирійською армією в кількох битвах не вирішить стратегічних завдань Ердогана, а повномасштабна війна може взагалі занадто дорого коштувати.

Зараз саме час для якихось face-saving measures із боку РФ, Ірану або кого-небудь іще, хто запропонує безболісний варіант взаємного відведення сил і тимчасового заморожування ситуації завдяки якимось рамковим угодам на кшталт Сочинських.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора