+4 Київ
Учитися задля перемоги. Освіта під час війни
Українська освіта третій навчальний рік поспіль вимушена функціонувати у критичних умовах: спочатку в умовах пандемії ковіду та карантинних обмежень, а тепер в надзвичайно непростих умовах через агресивну війну Росії проти нашої країни. Фактично третій рік українське студентство та учні позбавлені можливості нормального навчання, спілкування, комунікації та вимушені вчитися онлайн, у змішаній системі, у бомбосховищах чи без електроенергії.
Та навіть попри війну освітній процес не зупиняється. Усі ми бачили нещодавно фотографію української вчительки, яка облетіла весь інтернет, де вона навпочіпки біля торгового центру, де хоч трохи ловив інтернет в умовах вимкнення електроенергії, старалася провести онлайн-урок для своїх учнів. У схожій ситуації тисячі вчителів та викладачів, та й сотні тисяч учнів і студентів. Вони змушені подекуди вставати вночі, коли з’являється електроенергія для того, щоб повчитися, зробити домашні завдання чи контрольні роботи. А що казати про маленьких першачків, які ходять до школи й мало не щодня змушені спускатися до укриттів і сховищ у навчальних закладах при оголошеннях повітряної тривоги. І викладачі, і їхні студенти та учні гідно тримають свій освітній фронт і демонструють незламність України.
Ми знаємо, що мільйони українських учнів й тисячі студентів виїхали з країни з початком війни. Частина з них уже повернулася і розпочала освітній навчальний рік в Україні. Але багато тих, хто залишився за кордоном, учаться в іноземних школах й університетах, а деякі навіть намагаються паралельно вчитися там і онлайн в Україні. Така ситуація загрожує нашій країні втратою сотень тисяч амбітних, розумних та молодих людей. І демографічна яма наступного року, про яку нещодавно заявили демографи, ще більше посилиться, якщо ми не придумаємо механізмів і стимулів для молоді повернутися в Україну хоча б після війни.
Для України і нашої освіти та науки це загроза. Адже ми входимо до п'ятірки країн за темпами скорочення населення на період із 2020-го до 2050 року у світі, прогнозовані темпи скорочення – 19,5%. Україна старіє, молодь їде. Також варто розуміти, що втрачено тисячі найкращих – тих, хто вже віддав своє життя на війні.
Це все демографічний шторм, який на нас чекає і наслідки якого ми повинні попереджувати вже зараз, не чекаючи перемоги й без огляду на війну. І наша освітня галузь повинна ставати вже зараз конкурентоспроможною і цікавою для українців. Ми маємо вже зараз напрацьовувати систему грантів, стипендій чи програм мобільності, задля заохочення молоді навчатися саме в Україні.
У 2023 році освіта, попри воєнний час, повинна далі робити впевнені кроки для забезпечення безперервного якісного навчання і безпеки навчального процесу. Розвиток і виховання українських громадян як частини української політичної нації повинен бути в пріоритеті у 2023 році й надалі. Справді, навчати і вчитися сьогодні – це неабиякий виклик, що потребує від нас максимальної згуртованості задля спільної перемоги.
Джерело: "ГОРДОН"
