Порошенко призначав на головні посади, здавалося, абсолютно відданих людей, але після роботи з ним вони перетворювалися на його непримиренних ворогів

Кадрова політика Петра Порошенка дуже повчальна й гідна вивчення всіма наступними президентами.

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман від Блоку Порошенка – глава виконавчої влади, який контролює основні фінансові потоки, – наразі, по суті, протистоїть Порошенку, веде на вибори свою партію і конкурує на одному електоральному полі.

Глава Адміністрації Президента за часів Порошенка Ігор Райнін, який контролює президентську вертикаль обласних і районних адміністрацій, наразі співпрацює з його опонентами і протистоїть колишньому керівнику.

Міністр фінансів за часів Порошенка Олександр Данилюк – перейшов у команду його основного конкурента. Міністр економіки Порошенка Айварас Абромавичус – перейшов у команду основного конкурента.

Заступник глави Адміністрації Президента Валерій Кондратюк – працює в офісі нового президента. Саакашвілі та інших керівників, нижчих за рангом, навіть не буду перераховувати.

Порошенко призначав на головні посади, здавалося, абсолютно відданих людей, які після спільної роботи з президентом перетворювалися на його непримиренних ворогів. Але не менш примітно, що, знаючи все це, уже діставши конфлікт, Порошенко не звільнив ні Гройсмана, ні Райніна. Систему було вибудовано так, що прибрати їх із таких серйозних посад було небезпечно – вони забагато знали й обросли своїми зв'язками.

Як багато в нас виявилося в історії прем'єрів, які переходили в опозицію до президента. Повчальний феномен. Жоден президент, який висуває на посаду прем'єр-міністра свого призначенця, не має думати, що це його підлеглий, не має очікувати від людей, призначених за особисту лояльність і знайомство, професійних вчинків. "Ручне управління" породжує "ручну мораль"...

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора