+3 Київ
Місяць тому начальник одного з ремонтних центрів бронетехніки ЗСУ отримав на ремонт БТР і двигуни до них на відновлення. Однак, оцінивши зношений стан двигунів, офіцер доповів, що підписувати приймання відмовляється – не може брати відповідальність за вихід із ладу в бойовій ситуації. Двигунів на БТР не поставили.
А син начальника ремонтного центру є курсантом Університету Повітряних сил, і він брав участь у польотах 25 вересня на Ан-26Ш.
На шостому вильоті в літака вийшов із ладу зношений двигун, який прослужив 43 роки, якому три місяці тому хтось підписав продовження ресурсу. Сталася катастрофа під час приземлення.
Частина групи курсанта потрапила на борт на шостому вильоті, і вони пішли в небо назавжди... А він випадково не був зі своїми друзями, йому пощастило... Я не публікую цієї широковідомої фотографії курсантів – там загиблих сфотографовано поруч із живими. Вони всі там щасливі, усі молоді, сильні, ті, хто полюбив небо, ті, у кого батьки присвятили себе військовій службі, ті, хто служить зараз.
Я не хочу сказати, що, мовляв, бог віддячив, я в таке не вірю – тому що загинули достойні люди, які були цвітом нації, які мали жити. Я хочу сказати, як дорого коштує в житті відповідальність. Здавалося, ніхто цього не побачить – хіба це героїчна справа поставити підпис? Але буває, ці чорнила – вчинок, який ламає сотні доль назавжди. Відповідальність сказати "ні", коли пропонують ризикувати чужими життями в обмін на підпис, відповідальність бути чесним перед собою і перед тими, хто тобі підпорядкований – це найвища честь, якою вшановують людей у владі. А ті, хто цієї честі не гідний – зобов'язані відповідати, а не командувати. Ось у це я вірю.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
