+5 Київ
Критична ситуація із забезпеченням пальним у деяких частинах на фронті. Мені написав заступник командира одного з наших батальйонів із проханням підняти питання, яке не вирішується:
"До зони ООС зайшли 4 листопада. Досі на життєдіяльність не отримали жодного літра пального. Підвозимо технічну воду для помивки особового складу, продукти, хліб, дрова тощо з того, що залишилося в баках при виїзді. Це вже край. Військовослужбовці змушені зі своїх грошей купувати. А нам командування заявляє одне: "Пишіть заявку". Написали. Пального та мастил немає. Тоді знову видумують: "Пишіть доповідь на життєдіяльність на місяць". Написали. Пального немає. Тоді замість пального видумують нову ввідну: "Давайте бакову потребу". І це написали. Знову нічого. "Давайте довідку, скільки треба на життя на п'ять діб". Написали. Потім: "Ні, давайте знову на бакову". Що? А, вже подавали? А тоді порахуйте, які у вас залишки". А пального нема. Я скажу відверто – я з 2015 року перший раз таке ставлення бачу у зоні АТО/ООС. Це суцільний безлад. І ще кажуть про війну! Дякую, що підняли тему відсутності пального та мастил на фронті, про це треба говорити, бо нічого не вирішується”.
Три тижні без пального – і це при тому, що начальник ГУР Міноборони Буданов заявив про російський наступ у січні. Чому влада не вирішує тоді нагальні питання забезпечення напередодні масштабних бойових дій? Що буде з технікою без запасів пального після початку активних бойових дій і хто тоді буде відповідати за наслідки?
Джерело: Юрій Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
