Війна й епідемія вмикають режим причинно-наслідкових зв'язків. Змушують кожного платити за свої ілюзії. За шість років усе повторюється

Епідемія схожа на війну. До їх початку ти можеш вірити у що завгодно. Але потім настає катастрофа – і розставляє крапки над "ї".

До війни армія могла здаватися нам пережитком. Люди в погонах – дармоїдами. Ті, хто говорив про загрозу окупації, – панікерами. Ми могли переконувати себе в миролюбстві епохи. Вірити в непорушність кордонів. Покладатися на договори та угоди.

Ми могли відмахуватися від НАТО. Обмінювати Севастополь на газові знижки. Вважати проросійські партії – елементом внутрішнього політичного пейзажу. А потім сталося вторгнення – і всі наші солом'яні будиночки здув вітер історії.

За шість років усе повторюється. До епідемії ми могли вірити в гомеопатію. Вважати щеплення непотрібними. Віддавати перевагу ворожкам перед лікарями. Про медицину розмірковували цілителі, а про майбутнє – екстрасенси. У нашому арсеналі було 400 порівняно чесних способів заспокоїти самих себе – а потім почалася пандемія й будиночок із гілочок теж не витримав випробування.

Ми занадто довго жили у світі постправди. Переконували себе, що всі думки мають право на існування. Звикли розмірковувати, що "правда десь посередині". Хоча правда лише там, де вона є, – і поява альтернативних версій зовсім не змінює її координат.

Проблема в тому, що люди емоційні і їм властиво втомлюватися. До того ж у фактів слабкий PR – звичні істини дуже давно перестали звучати свіжо і яскраво. У якийсь момент аудиторія стомлюється від нудної логіки й починає знову хотіти емоцій. І в цей момент на арену виходять лжепророки, які починають торгувати своїми заповідями.

Наш світ влаштовано складно, а спекулянти завжди торгують простотою. Вони знаходять прості причини і нескладні наслідки. Потужні змови і впливових ворогів. Вони кивають на таємні знання минулого, а люди їм вірять. Забуваючи про те, що в нашому минулому немає нічого, гідного ностальгії.

Але весь цей фестиваль дурості має термін придатності. Війна й епідемія вмикають режим причинно-наслідкових зв'язків. Змушують кожного платити за свої ілюзії.

Неважливо, з яких мотивів ви в них вірили. Наївність і дурість рідко відрізняються наслідками. Альтернативних фактів немає, а за войовниче невігластво доводиться розплачуватися згідно з установленим прайсом.

Факти нудні, але саме вони дають змогу оцінювати ризики, порівнювати зусилля і зважувати наслідки. Вони не дають можливості втрачати зв'язок із реальністю і проводять аудит альтернатив. Вони допомагають тобі зрозуміти розміри синиці в руках і потенціал журавля в небі. У деякі моменти історії це може виявитися до біса важливим. Тому що природного добору ніхто не скасовував.

Причинно-наслідкові зв'язки пронизують нашу реальність уздовж і впоперек. Якщо ти не віриш у щеплення – не розраховуй на імунітет. Якщо не лікуєш хвороби – матимеш метастази. Якщо віддаєш перевагу екстрасенсам – потім не скаржся.

Тому що брехливі боги можуть пережити катастрофу. А ось їхня паства – не завжди.

Джерело: "Крим.Реалії"

Опубліковано з особистого дозволу автора