+5 Київ
Якщо кому й писати про Пугачову, то я маю на це пріоритетне право. Бо наш односторонній роман із нею триває (щойно про це подумав, але це чистісінька правда) рівно 50 років! Восени 1975-го в гостях у свого однокласника Колі Корецького (ми лише пішли в школу) із синенької гнучкої платівки із журналу "Кругозор" я почув дещо, що перевернуло мій світ. Подібного голосу й виконання я в тодішні свої сім років не чув ніколи! Жінка плакала, сміялася, співала і тужила за долю якогось арлекіна. Мені його було так шкода, мені її голос так сподобався! Назавжди!
Уже пізніше дізнався, що співачку звали Алла Пугачова, що в неї нелегка доля: вона – п'яниця і ледь не задавила машиною власну доньку. Уже тоді я розумів, що така чарівна жінка не може робити того, що про неї говорили. Тому міфи відкидав одразу, а зростав від пісні до пісні Алли. Мої рідні і друзі це добре знають.
Пізніше я став їздити коли-не-коли на її концерти, навіть у нас була особиста зустріч уже по роботі в Київському телецентрі на Хрещатику, 26. Через спільну фотографію з нею я фактично по-справжньому познайомився з майбутньою дружиною.
Тобто маю заслужене право на власну думку про Аллу Борисівну. З роками фанатизм трансформувався у спокійну любов і повагу. Повномасштабне вторгнення відвернуло мене навіть від самого звучання російської мови, тому слухати творчого кумира практично припинив. Хоча останній воєнний цикл із трьох пісень весни-2025 чув і вважаю геніальним.
Із лютого 2022 року інколи я думав про Пугачову, про її позицію, про від'їзд за кордон, про постійні лайки маленькій україночці Надійці та час від часу – осуд війни: слава богу, що я колись не помилився і моя Алла мене не зрадила! Це були мої внутрішні рефлексії, які нікому не цікаві, окрім моєї пам'яті й багаторічної симпатії. І тут виходить це інтерв'ю, яке вже кілька днів на вустах у всіх.
Хотів промовчати. Але не зміг. Росіії пощастило з такою людиною. Аллі не пощастило з родіной. Бо вона справді уродіна, "страна рабов, страна гаспод". Покинувши всі нажиті багатства, найвідоміша росіянка століття обрала совість і щастя своїх дітей. І відповіла українською "Дякую!" на вітання українських біженців на березі Балтійського моря. Ця сцена – важливіша за тисячу слів.
P.S.: Якщо що, це не про "хороших рускіх". Прошу не шукати в моїх думках зради. Це про рідкісну людину, яка своїм масштабом більша за Трампа, Путіна чи будь-кого з побратимів по естрадному цеху. Бог вирішив зробити Аллу носієм життєвої енергії, тим самим променем світла в темному царстві. До речі, повністю інтерв'ю ще не чув. Немає часу. Залишу нам із дружиною на потім, бо відчуваю, що буде задоволення.
Джерело: Костянтин Грубич / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
