+12 Київ
Обговорення моделі використання українських ресурсів – це водночас і обговорення моделі розвитку економіки загалом.
Або "економіка ресурсної експлуатації", або модель економічної трансформації у бік нової, складнішої й розвиненішої структури.
Простими словами, жити коштом вбогої сировинної ренти (великої ніхто не заплатить) або коштом додаткової вартості.
У першому випадку – подальший експорт населення в інші, розвиненіші країни. Деградація промислових мегаполісів сходу й центру. Деіндустріалізація та десоціалізація. Деградація інфраструктури, системи освіти, медицини й науки. Низький рівень подушного доходу, ВВП і дефіцит інвестицій в оборону. Проблеми з екологією.
У другому – зростання продуктивності праці, інвестиції в науку, освіту, медицину, інфраструктуру. Створення робочих місць. Нова індустріалізація та урбанізаційний ренесанс. Зростання ВВП і рівня доходів населення, значні витрати на оборону, енергетику, екологію. Попит на висококваліфіковану робочу силу, репатріація населення.
За всієї очевидності переваг другого варіанта вибір, найімовірніше, буде зроблено на користь першого.
Я даю шанси як 70/30.
І знаєте чому?
Причин дві.
Перша – простота. Наші еліти завжди йдуть шляхом, який здається простим. Те, що це згодом призводить до складних проблем, – інше питання.
Друга причина – рентоорієнтованість. Рентоорієнтовані політичні еліти завжди обирають рентну, сировинну, корупційну модель економіки, яка дає їм змогу знімати з неї "пасивний дохід", як із банківського депозиту.
Складна економіка потребує наявності "девелоперських еліт", країнового билдінгу, "еліт розвитку", які заробляють частину прибутку, генерованого системою, а не частину ренти.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
