До дня виборів багато хто з нас підійде з набагато меншою відповідальністю, ніж до вибору сиру на ринку

Точка гниття: ми готові виходити на майдани (далеко не всі) і жертвувати собою лише на піку незадоволення жлобством і беззаконням.

Але не готові: читати програми кандидатів – хоча б по одній на день. Розбиратися, коли і де з нас роблять віслюків. Дивитися їхні інтерв'ю, зауважувати розумні моменти, рефлексувати на фальш. Уявляти, фокусуючи свідомість на основних виборах новітньої історії: як би кожен із них повівся в тій чи іншій ситуації? Згадувати, що саме ось цю тисячу років знайомі він/вона/вони обіцяли минулого/позаминулого разу.

Нездатні: збирати факти, синтезувати, запам'ятовувати, узагальнювати. Незважаючи на тисячі загиблих, на корупцію і нацжлобство.

У масі своїй ми готові знову вирішувати, що і як, у кращому разі – з останніх ток-шоу. А в гіршому – просто на дільниці, дивлячись на постери фаворитів. Ніби бачимо їх уперше.

Нічого не зрозумівши, не порівнявши, не осмисливши.

До дня виборів (що визначає життя наше і наших дітей/онуків) багато хто з нас підійде з набагато меншою відповідальністю, ніж до вибору сиру на ринку.

Ну, ось так наразі. Ми відгребли від поребрика нацсказу, але не пристали до берегів, де суспільство звикло рефлексувати над тим, куди, як і чому, – щоденно.

Джерело: Yevheniy Kuzmenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора