-2 Київ
Сьогодні – 11 років від дня вбивства Бориса Нємцова.
Його застрелили біля стін Кремля – у самому центрі країни, якій він намагався повернути відчуття нормальності. Нємцов був одним із небагатьох російських політиків, для кого слова "чесність" і "політика" не суперечили одне одному. Він говорив прямо, не ховався за цинізмом і не вдавав, що зло – це просто "особливість системи". Він називав речі своїми іменами.
В іншій Росії в нього могло бути політичне майбутнє. І, можливо, в самої Росії – теж. Він міг бути одним із тих, хто допоміг би країні повернути в бік свободи, закону й поваги до людського життя. Але історія пішла інакше.
Режим Путіна від самого початку будувався як система особистої влади й безкарності. Кремлівська мафія починала зі знищення окремих людей, неугодних режиму. Таких, як Нємцов.
І якщо комусь здавалося, що це точкове насильство, що десь є межа, – то це було зовсім не так. Межа не з’явилася, її в мафіозної держави не могло й бути.
Те, що колись проявлялося в політичних вбивствах, згодом перетворилося на війну й масові вбивства під час російського вторгнення в Україну. Суть режиму не змінилася – змінився масштаб злочинів.
Від самого початку це була система, побудована на брехні, страху й мафіозній логіці: сила замість закону, лояльність замість справедливості, насильство замість політики. І коли такі системи вчасно не зупиняють, вони завжди йдуть далі.
Джерело: Леонід Нєвзлін / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
