+6 Київ
В Україну нарешті після вражаючих березневих снігопадів прийшла весна, і практично ніщо, у тому числі поведінка влади, не свідчить про те, що щодня від COVID-19 у нас помирає більше 300 людей.
Із фронту повідомляють, що там сьогодні від обстрілу загинуло четверо наших хлопців. Четверо в день – це дуже велика і тривожна цифра. Чому вона сприймається важче, ніж 362 людини, про смерть яких від коронавірусу Міністерство охорони здоров'я повідомило напередодні, – велика загадка. При цьому малоймовірно, що завтра на фронті будуть такі ж високі втрати, а ось від хвороби – гарантовано нові три сотні небіжчиків, адже ознак спаду не спостерігається і близько.
Ми і з війною якось за довгі роки звиклися, навчилися засовувати її кудись подалі, у сліпу пляму, а пандемія тут просто творить дива. Хоча всі так чи інакше стикалися із хворобою, у себе або у близьких, в офіційній статистиці 31 з гаком тисяча померлих, але ніякого занепаду в суспільній атмосфері у зв'язку із цим не відчувається. Ну, трохи сварять владу за ганебно провалену вакцинацію, але якось у черговому режимі, як Кличка за дороги й потворну забудову. При цьому знову вибрали ж, еге ж?
Вакцинація дійсно справляє гнітюче враження. На вчорашній день одну дозу дводозової вакцини отримали 174 324 людини – 0,42% населення. Сказати, що решта відсотків сильно переживають із цього приводу, так ні. Хоча в середньому організація захисних щеплень оцінюється українцями як "жахлива", на 2,3 бала з п'яти (дані Соціологічної групи "Рейтинг"), тільки 37% лояльно ставляться до ідеї вакцинуватися. І навіть ті, хто не проти б, із великою недовірою ставляться до тієї вакцини, яка пропонується нашою владою. 46% взагалі думають, що підвищити імунітет можна краще чимось іншим. Не хочеться навіть уявляти, чим саме.
Але й у цілому великої віри вакцинам немає: 38% українців бачать у вакцинації спосіб заробити на людях і контролювати їх. Тут, що цікаво, конспірологічне ставлення до вакцини перетинається з таким же, але ще більш масовим сприйняттям самого коронавірусу: 71% наших співвітчизників переконані, що він був створений штучно, 40% бачать у цьому підступи якихось сил, які ставлять собі за мету зменшити населення планети.
Узагалі пандемія стала чудовим способом краще пізнати одне одного, якщо, звичайно, слово "чудовим" тут доречно. У середньому ми якось не дуже розумні, погано освічені та надзвичайно підозрілі. При цьому дуже легковажно ставимося до свого здоров'я, на здоров'я інших узагалі плювати, як і на їхню смерть, а за рідних і близьких, так, тривожимося, що ж ми, звірі якісь?
Ще одне відкриття: хоча ми незадоволені владою, що виявилася абсолютно неспроможною нас захистити, і навіть сваримо її за це, особливої образи саме обставини проваленої боротьби з пандемією не викликають. Які завгодно в нас трапляються протести, тільки не із цього приводу, який, на перший погляд, та й на всі наступні, гранично серйозний. Ніби існує якийсь негласний контракт: вони все провалюють, мабуть, через вроджену недолугість української влади, ми не дуже бережемося, очевидно, через вроджений пофігізм. Спостерігається деяка відповідність, якщо не сказати гармонія.
І навіть смерть не розлучає нас.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора
