+10 Київ
"Майже закінчився цей тиждень, його можна назвати тижнем стабільності", – почав п'ятничне відеозвернення президент. Укотре доводиться переконатися, що сенс, який вкладають у слова Володимир Зеленський і чудові хлопці, які допомагають йому здійснювати комунікацію із країною, сильно відрізняється від загальноприйнятих словникових значень.
Бог із ним, із проваленим голосуванням по кандидатурі Юрія Вітренка на посаду міністра енергетики. Недобір голосів монобільшістю всупереч побажанням самого Зеленського – явище справді з деяких пір цілком навіть стабільне. Внутрішньофракційні розбірки з приводу подальшого перебування серед "слуг" Олександра Дубінського, який опинився під американськими санкціями, теж не здалися президенту чимось значним, що додало б тривожних ноток його промові. Ну, санкції, ну, розбірки. Стабільність!
Однак саме протягом останніх семи днів відбулися події, які ніяк до пересічних не віднесеш і від яких стає по-справжньому погано. Шість днів тому був затриманий полковник СБУ Юрій Расюк. Співробітник "Альфи", він виступав учасником операції із замаху на заступника голови СБУ, бригадного генерала Андрія Наумова. А замовником нібито виступав інший заступник голови СБУ, недавній і вже колишній, полковник Дмитро Нескоромний.
На цьому ж тижні з'явилися і подробиці цієї дикої справи. Наприклад, замовлення повинні були виконати братки, завезені з Бєлгорода. А вже сьогодні, одночасно з роликом президента, у ЗМІ з'явилися записи, на яких Нескоромний у розмові зі співрозмовником із Росії висловлює захоплення президентом країни-агресора: "Красунчик, сила!" – і журиться, що вперше в житті не зміг подивитися путінське привітання з Новим роком. Сам високопоставлений керівник СБУ, зараз виведений за штат, за весь час війни жодного разу не був в АТО, нібито славиться проросійськими поглядами, а його дружина – громадянка Росії, регулярно відвідує цю країну, і це ні для кого не було секретом і приводом для якихось дій.
Напевно, треба нагадати, це випадає зі свідомості, що СБУ розшифровується як "Служба безпеки України", а Україна вже сьомий рік веде війну. Після новин про те, що коїться в цьому "правоохоронному органі спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України" і підпорядкованому, до речі, президенту України, останнє, що відчуваєш, – це захищеність і стабільність.
На цьому ж тижні ухвалений закон, що позбавляє СБУ можливості займатися економічними злочинами, Дмитро Нескоромний якраз керував сумнозвісним управлінням "К", де у принципі не працюють бідні люди. Нібито і конфлікт із Наумовим, ставлеником Івана Баканова, у нього вийшов зовсім не через різницю у поглядах на цінності патріотизму, а в результаті боротьби за доступ до солодких можливостей. "Кашником" був і вікопомний мільйонер Сергій Семочко, якого потім довго не могли викурити з поста заступника голови Служби зовнішньої розвідки.
Але до того, що службісти – люди корисливі, ми якось звикли, хоч і на превеликий жаль, а ось що кумиром у них Володимир Путін – ніяк. І те, що таке у принципі можливо, попри все, що сталося із 2014 року, вбиває віру в життєздатність держави, яка не тільки не здатна боротися із цими раковими клітинами у своєму тілі, а ледь не тільки з таких клітин і складається. Тотальна зрада СБУ, армії, флоту і міліції, що трапилася у Криму, зовсім не виглядає випадковою патологією.
Нескоромний уникнув затримання, причому – от дивина – сховавшись відразу після відвідування президентського офісу, і зараз кошмарить переслідувачів обіцянками ось-ось дати пресконференцію у Брюсселі із сенсаційними викриттями. Хоча куди вірогідніше, що сидить він нині десь на відомчій дачі ФСБ у Підмосков'ї.
А в іншому так, у нас був тиждень стабільності. Президенту сподобалося.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора
