Мотивація розслідувати напади на журналістів у правоохоронців майже на нульовому рівні. Такі справи лише для галочки ставлять на контроль

Проблеми розслідувань нападів на журналістів.

1. Прокуратура і поліція, які не усвідомлюють важливу роль журналістів.

Очільники правоохоронних органів часто самі стають об’єктами критики журналістів. Так само, як і правоохоронці, які б'ють чи ґвалтують людей. Через це мотивація розслідувати такі злочини майже на нульовому рівні.

Справи про напад на журналістів лише для галочки ставлять на контроль. Ніякого іншого ставлення до них немає. І мало би бути розслідування такої ж важливості, як і напад на умовного Шефіра...

2. Немає відповідальності слідчих і прокурорів за неякісне розслідування.

Перспектива обвинувального вироку по будь-якій кримінальній справі залежить від якості попереднього розслідування. Якщо відео нападу на [журналістів] "Схеми" буде долучено до матеріалів кримінальної справи з процесуальними порушеннями – обвинувального вироку не буде.

Тобто одна банальна помилка слідчого просто поставить – і ставить часто – хрест на очевидних справах. Як приклад – напад на мого брата. Прокуратура зробила і робить максимум помилок, які призвели до того що нападники на брата, які є на відео – на волі (але ще не вечір, сюрпризи попереду).

Конкретні прокурори і слідчі досі працюють.

3. Журналісти не консолідовані.

Ще жодного разу журналісти не зібралися і не вийшли з вимогами зробити топ-30 нападів на журналістів.

А треба було б зібрати напади на журналістів. Вимагати по кожному з них визначити відповідального прокурора. Тримати у фокусі досудове розслідування – і потім вирок. І якщо вийде так, що вироку не буде через процесуальні помилки – вимагати вигнати цього прокурора з лав правоохоронних органів.

Так зміниться відношення до нападів на журналістів.

Джерело: Masi Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора