+2 Київ
Із сьогоднішнього ранку думаю про те, що написати до четвертої річниці повномасштабної війни.
Чотири довгі роки минули відтоді, як російські солдати вдерлися в цю прекрасну країну й висадилися в аеропорту Гостомеля.
Не хотілося писати щось формальне – просто з обов’язку. І не хотілося повторювати затерті фрази.
Дорога Україно, дорогі українці!
Я прокидаюся під ті самі сирени, що й ви. Щоранку вони нагадують мені, чому Європа має бути з вами. Коли над містом відлунюють вибухи, коли сімʼї ночують у метро, коридорах, укриттях чи ванних кімнатах, війна перестає бути новиною і стає людською реальністю.
Для мене велика честь розділити бодай частку того, що ви проживаєте щодня: тремтіти від страху через гуркіт, що рве вуха, спати на підлозі, допомагати роздавати чай у "пунктах незламності", бачити мужність, яка відмовляється зламатися.
Я не героїня й ніколи не прагнула нею бути. Я тут як свідок і як партнер. Але життя поруч із вами, хай навіть на мить, наближає мене до вашої незвичайної стійкості – здатності падати, підніматися і відновлюватися знову й знову.
Мене часто запитують, що я відчуваю найчастіше. Захоплення. Я не знаю, де ви знаходите сили після безсонних ночей, холодних квартир, горя й постійної невизначеності. Можливо, зсередини – з того гордого й незламного українського серця. Ви так втомилися, але залишаєтеся сильними. Коли я запитувала багатьох із вас: "Як ви це робите?" – відповідь завжди була одна й та сама: "У нас немає вибору. Це наша земля".
Іноді я сумніваюся. Коли стою біля меморіалів жертв цієї страшної війни, горе затьмарює мій розум, і я шукаю світло в темряві. І тоді бачу танці Ромчика. Бачу картини ветеранів, бачу людей, які наважуються мріяти, планувати, жити, – і раптом світло повертається.
Ви даєте мені надію. І водночас моє завдання – дати надію вам.
Європа з вами не лише на словах. Разом із Європейським союзом ми допомагаємо захищати вашу енергетичну систему, підтримуємо ваші громади й реформи, працюємо пліч-о-пліч із вами на вашому шляху вперед. Ваше європейське майбутнє вже будується.
Україна вистоїть. Вільна Україна переможе.
Я бачу тебе. Я чую тебе. Я захоплююся тобою більше, ніж можу висловити словами. Люблю тебе як другу батьківщину, як частину європейської родини, і пишаюся тим, що поруч із тобою.
Слава Україні – сьогодні й завжди.
Джерело: Katarina Mathernova / Facebook
