Це найжахливіший злочин у Європі із часів нацизму

24 лютого 2022 року Росія остаточно скинула із себе всі маски. Почавши повномасштабне воєнне вторгнення в Україну, вона добровільно й свідомо прирівняла себе до гітлерівської Німеччини – не в метафоричному, а в історичному й моральному розумінні. Із цього дня йдеться не про "конфлікт", не про "кризу безпеки" й навіть не про війну за території. Ідеться про спробу знищення держави, народу і його права на існування в самому центрі Європи.

Так, раніше були інші злочини. Була війна проти Грузії в серпні 2008 року. Була анексія Криму. Була підтримка сепаратизму й гібридної війни в Донецькій і Луганській областях України. Усе це вже тоді потребувало жорсткої й принципової реакції світу. Але 24 лютого стало якісно іншим злом. Це був найжахливіший злочин у Європі за останні 80 років – із часів розгрому нацизму.

Російський диктатор Володимир Путін зробив те, на що наважувалися лише режими, побудовані на ідеології ненависті й зверхності: він оголосив цілу націю "неправильною", "штучною", позбавленою права на майбутнє. Саме так колись діяла гітлерівська Німеччина, виправдовуючи агресію й геноцид. Саме цим сьогодні Росія виправдовує зруйновані міста, убитих дітей, депортації, катування й фільтраційні табори.

Але цей злочин не виник у вакуумі. Він став можливим через боягузтво світових лідерів, які не наважилися дати чітку й недвозначну оцінку діям Росії ще 2008 року, коли російські танки увійшли до Грузії. Він став можливим через відсутність реального тиску після анексії Криму – коли порушення міжнародного права спробували "перечекати", "перетравити", списати на геополітику й бізнес-інтереси.

Навіть сьогодні ми бачимо, як окремі світові гравці й надалі грають у небезпечну гру умиротворення агресора. Ми бачимо, як Сполучені Штати дедалі частіше діють не як лідер вільного світу, а як прагматичний арбітр, який шукає компроміс із державою-окупантом. Ми бачимо, як їм вторять Угорщина й Словаччина, перетворюючи цинізм і політичну короткозорість на державну позицію.

Але Україна вистояла. І це вже історичний факт. Вона вистояла тоді, коли їй пророкували падіння за три дні. Вона вистояла тоді, коли російська армія йшла до Києва, впевнена у своїй безкарності. Україна відстояла своє право на державність, зірвала плани Кремля щодо знищення українців як нації й довела: епоха імперій не має майбутнього.

Для нас, представників азербайджанської діаспори, як і мільйонів громадян України різних національностей, ця війна стала особистим вибором без альтернативи. Нам не залишили можливості "бути поза політикою", "зберігати нейтралітет" або вдавати, що це не наша справа. Коли руйнують країну, в якій ти живеш, працюєш, ростиш дітей, – ти або стаєш на бік жертви, або мовчки приймаєш бік ката.

Ми зробили свій вибір. Ми щодня наближаємо крах кривавої російської імперії – працею, солідарністю, правдою й спротивом. Цей крах неминучий, тому що жодна держава, побудована на брехні, насильстві й зневазі до людського життя, не витримувала випробувань.

Джерело: "ГОРДОН"