+17 Київ
Геннадій Москаль. Я вже і не пам'ятаю, скільки років його знав. Мабуть, ще за часів роботи журналістом.
Це фото зробив у жовтні 2012 року, коли висвітлював парламентські вибори у 132-му окрузі в Первомайську Миколаївської області.
Уночі судові виконавці за підтримки "Беркуту" забрали оригінали протоколів із мокрими печатками, щоб не допустити перемогу опозиційного кандидата. Ми приїхали туди пізно вночі. Десь за пів години прибув Геннадій Москаль. Не очікуючи рішення суду, на власному авторитеті він зупинив автомобілі беркутівців, без слів, мовчки витяг протоколи комісії з автозака і повернув назад у комісію. Зрештою, це потім і врятувало результати виборів на окрузі. Ну і, звісно, потім проти Геннадія Москаля була порушена кримінальна справа, але то вже інша історія.
Потім ми довго співпрацювали при запуску патрульної поліції в Ужгороді та Мукачевому. Пощастило навіть побувати у нього вдома та познайомитися з родиною, у Чернівцях, де він, до речі, закінчив технікум залізничного транспорту. Бувало, що й сварилися, але він завжди знаходив привід зняти напругу влучним жартом.
Пам'ятаю, як одного дня він повернувся з Донбасу, куди часто їздив навіть уже після призначення в Закарпаття. Я зайшов до нього в адміністрацію обговорити плани щодо набору нових поліцейських. Розмова вийшла не дуже конструктивною, і після бурхливої сварки ми вийшли пройтися до управління поліції, яке було зовсім поруч. Ішли мовчки, була неділя. Як раптом він почав обурюватися, що кущі біля управління нерозчищені. Уже не пам'ятаю, як це сталося, але він звідкись дістав садові ножиці, всучив у руки й повів обрізати кущі.
"Давай, – каже – я тебе навчу цьому, а ти мені розкажеш про свою реформу". Зрештою, ми порозумілися, хоча він ще довгі місяці критикував і мене, і нових поліцейських.
Із ним ніколи не було просто, але завжди було тепло.
Спочивайте з миром.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
