0 Київ
Минуло понад 20 днів після захоплення російських територій у Курській області, і ми бачимо відсутність будь-якої адекватної реакції на це з боку Путіна. Як таке взагалі можливе?
Усі ми пам'ятаємо, як він, трясучи своїми ядерними волохатими яйцями, репетував, що якщо перейдете "червоні лінії", то ми використаємо тактичну ядерну зброю, а виявилося, що яєць у нього як таких і немає. Те, як поводиться вождь і лідер всього цього п…здеця, вражає.
У мене накопичилася така кількість запитань, які не дають можливості позитивно мислити. Коли я читаю, що чудова Україна щоранку кудись телефонує й запитує: "А можна ми ...банемо ракетами далекої дії на 100 км далі?" – а їй кажуть там: "Ну, ми ще подумаємо"... Як це? Чому не дозволяють? Чому тільки зараз дали ці літаки? Що заважало їх дати на початку війни?
Тобто зрозуміло, що зрештою дозволять, так? Бояться "червоних ліній", путінської ядерної зброї. Але ж ми бачимо, що всі можливі "червоні лінії" вже пройдено.
Чи "червона лінія" для них – це коли біля стін Кремля стоятимуть ошатні солдати ЗСУ?
Змінилася риторика й у пропагандистів. Тема, що "в гарячій війні ми переможемо Україну за два дні", минула, бо всі розуміють, що ніхто в Росії не здатний воювати по-справжньому.
А пам'ятаєте – "ми ще навіть не починали"? Усі вже давно почали, показали, хто на що здатний, що жодних необмежених ресурсів немає, а їхній лідер знову сидить, як це зазвичай відбувається в яскраві моменти, забившись під диван.
Це ж його абсолютно стандартна реакція на якісь потрясіння. Він же завжди зникає. Точно так само було із Crocus. Адже тоді не було жодних заяв, як і зараз не кажуть, що величезну область у Росії віджато за 80 років після Другої світової війни і 55 років після китайського конфлікту. Це надає абсолютної сюрреалістичності тому, що відбувається. Я б на місці Польщі придивилася до Калінінграда. Та й товариш Сі, мабуть, часто від себе відганяє солодкі думки.
Реакція керівництва – абсолютно нульова, цілком імпотентська. Ще ця поїздка до Чечні. Зрозуміло, що вона розрахована не на зовнішній ринок, а на внутрішні процеси, щось усередині відбувається таке, що йому потрібна підтримка. І якщо раптом щось почнеться, то треба заручитися відданістю й вірністю. Адже навряд чи Путін літав у Чечню вмовляти Кадирова не тікати на фронті й не підставляти строковиків.
Джерело: Алеся Бацман / YouTube
