-5 Київ
Знесла Telegram.
Мені дуже не подобається те, що зі мною відбувається. Наскільки ж людська психіка адаптивна. Те, що раніше здавалося неможливим жахом, – зараз остаточно перешилося в реальність.
Люди з'їжджають із глузду, просто з'їжджають із глузду. Повсюдно. Те, що ми тепер називаємо "новинами", – якийсь нескінченний потік безумства, крові й нечисті, яка повилазила з усіх щілин і танцює, і кривляється, і змушує нас вірити, що от саме це і є норма.
Facebook звично підкидає щодня "ваші спогади п'ять років тому", де я щасливо усміхаюся і ліплю якісь багатоповерхові торти. Букети, світло-світло, друзі, що регочуть. Безтурботність. Абсолютна безтурботність.
Бл...дь, я вже навіть це відчуття безтурботності й безпеки світу навколо не можу згадати.
Україна. …бані скоти змушують замерзати людей. Діти, хворі, старі. На вулиці -20 °С, у будинках "приблизно 0 °С". ООН та інша лицемірна погань, де всі ваші занепокоєності й червоні хрестики? Але ненависть теж – як крізь запітніле скло.
Світу насрати. Усім на всіх насрати.
Навіть, здавалося б, найемпатічніші виснажені до краю. Мозок узагалі не підлаштовується під жодні соціальні сигнали.
Доброта перестала бути інстинктом. Зло стало абсолютною повсюдною щоденною реальністю.
Майбутнє вже не лякає, сьогодення неминуче, і дратує лише пекельна туга за минулим, до нудоти.
Намагаюся навести лад усередині й зовні. Якось по-новому пришити себе до цього нового неба. Виходить не дуже, але трішки перестало бути страшно. Напевно, прийняла, що світ уже остаточно перейшов у стан цієї нескінченної гидоти.
Хижаки обрали вбивати.
Травоїдні втомилися плакати.
Комахам усе пох…й.
Джерело: Ника Белоцерковская / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
