Усе рідше чути слово "перемога" й усе частіше "перемовини". Замість "мобілізації" – "економічне бронювання". Промовляти "демобілізація" скоро стане взагалі протизаконно.
За план перемоги тепер відповідає Байден, ми умиваємо руки. Фортеця Вугледар виявилася не таким уже й стратегічним містом, а до втрати кожного дня по селу ми вже звикли. Скільки міст ще віддамо до кінця року – уже відомо, тому можна починати писати цілий альбом.
При в'їзді в Київ на військовому пікапі тричі підрізають, один раз поморгав аварійкою, а в тебе перед очима досі стоїть відірвана нога побратима. Ти фізично відчуваєш цю пропасть і дивишся вниз без страху, бо він залишився десь там у посадці.
Увесь Facebook наповнений ліжком із доларів працівника МСЕК і незакритими зборами волонтерів. Згадується "Хрещений батько 2", де вечірка в Гавані продовжувалася, поки в місто не ввійшли війська Кастро.
Ми вже стільки втратили часу, ресурсів і людей, що кардинальні зміни зараз зможуть лише стабілізувати ситуацію в майбутньому. Але ми продовжуємо обирати стратегію страусів, бо голова в піску – це набагато безпечніше, ніж дивитися правді в очі.
Джерело: Oleh Sentsov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора