Мантра про зняття депутатської недоторканності є ефектом плацебо щодо реалізації запиту на справедливість від народу України. Це добре прослідковується від ініціативи "Зупини лося" про незаконне паркування в Києві до соціологічних опитувань, якими, очевидно, послуговується Володимир Зеленський під час свого виступу та формування програми дій.
Роками підігріте політиками суспільство бачить у рішенні про позбавлення імунітету парламентаріїв наближення їх до народу або можливість притягнення їх до відповідальності за вчинення злочинів. Утім, вирішили рубати Гордіїв вузол сокирою, а не розв'язати проблему, зберігаючи баланс.
Європейські практики все ж передбачають переважно обмежений імунітет, а не повну його відсутність. Зокрема парламентар може бути затриманий на місці злочину або протягом наступного дня після його вчинення без дозволу парламенту, але щоб його прослуховувати, вчиняти слідчі дії, вручати підозру за вчинення злочину в межах кримінального провадження – все ж потрібно звертатися до парламенту.
Щодо Венеціанської комісії, то вона зазначила, що "в політичній системі із вразливою демократією, такою, як в Україні, повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту". Мова не про конкретні виборчі цикли, більшість конкретного скликання Верховної Ради, а в цілому – про систему.
У наших політиків дуже малий горизонт планування, тому історія накладається виключно на поточний стан справ. Уявіть, що через демократичний інститут виборів приходить до влади партія, що не має жодного інтересу просувати верховенство права, поважати меншість. "Червоні папочки" будуть лежати на кожного для тримання на короткому повідку. Краще ж мати зашкварних, але слухняних депутатів, ніж самодостатніх політиків, які дійсно представляють весь народ, а не обслуговують інтереси третіх осіб.
До речі, громадянська мережа "Опора" відстоювала позицію щодо виключно обмеження, а не позбавлення імунітету народних обранців і за попереднього скликання Верховної Ради.
На жаль, нехтування регламенту, який є таким самим законом України, як і будь-який інший, є шляхом у нікуди. У мене флешбек, бо кожна більшість копає яму опонентам, а потрапляє в неї переважно сама.
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора